Брат бігав з друзями на вулиці, мама поралася на кухні, а я сиділа за малюванням. Раптом повернувся тато з роботи, зняв взуття і сів за стіл. Мама поклала перед усіма нами тарілки з борщем. Ми їли в тиші. Таке в нашій родині бувало часто. Сварливий погляд мами на батька не давав нам з братом і слова мовити.

— Гаразд, — сказав батько, вставши з-за столу, — я пішов. — Може, вистачить? – закричала мама, — ти вже дорослий чоловік, вистачить з тебе пригод! Однак батька було не зупинити. Він пішов у кімнату переодягнутися. — А куди це тато? – запитала я, округливши очі. — До kоханки, — сказала мама.

Папа 2 рази на тиждень кудись йшов після обіду і повертався окрилений, з широкою посмішкою і новими силами. Тато повернувся в гарній сорочці, нових штанях, надів свої лаковані туфлі, попрощався і вийшов з хати. — Куди це він так, — знову запитала я. — Вже немаленька, можеш сама перевірити, біжи, — сказала мама, поглядом вказуючи на двері.

А я чекати не стала, швидkо одягла кросівки і побігла за батьком. Я бігла довго, але добігла до гарного будинку. Я ледь як відкрила величезні двері зі всякими закарлючками і побачила, як батько піднімається по сходах. Я пішла за ним. Він увійшов в одні двері, а за ним пішла гарна жінка в червоному платті.

Помітивши мене, яка забилася в кут, вона усміхнулася, відкрила двері, пропустила мене вперед жестом руки і сказала: — Заходь, сміливіше. Я зайшла і побачила сцену, де стояв тато і купа людей, які влаштувалися на кріслах. Я зайняла таке місце, щоб мені було видно, що діється на сцені.

Через кілька хви лин всі затихли, тато заспівав. Він заспівав арію. Такого гарного голосу я в житті не чула і ні за що б не здогадалася, що мій суворий тато здатний на таке. Коли він закінчив, зал вибухнув оваціями. Тато побачив мене і посміхнувся мені. Я була горда, а він зра дів, що я сиділа в залі. Мені стало зрозуміла поведінку мами: вона ревнувала тата до сцени.

Джерело