Перші роки свого життя я провела у дитячому будинkу, що запам’яталося мені на все життя. Діти з дитбудинkу відрізняються від тих, що живуть у сім’ях. Більшості з них просто не зрозуміли значення слів «мама» і «тато». А ще діти з дитячого будинку трохи відірвані від життя.

У нас теж були свята. Я, наприклад, дуже любила Новий рік, бо тоді нам роздавали подарунки. Зазвичай це були карамельні цукерки, але ми були і їм дуже раді. Іноді вихователька нас водила гуляти в ліс. Там ми об’їдалися дикими яблуками, всі кишені ними забивали.

Це був особливий делікатес. Коли я трохи підросла, то стала навідуватися в молодшу групу, змінювала памперси діткам. За це виховательки давали гість горіхів. Я не з’їдала все сама, обов’язково ділилася з іншими дівчатками. Коли мені було вісім, мені наснився дуже приємний сон.

У ньому молода, струнка, дуже гарна жінка підійшла до мене і нахилившись, поцілувала мене в чоло. Це було дуже приємно. Після цього я прокинулася.

Вранці мені сказали, щоб я одяглася, бо за мною приїхали. До мене зайшла жінка, яка дуже була схожа на даму з мого сновидіння. Вона тепло мені посміхнулася і сказала, що вона моя мама. Так мене удочерила одна чудова сім’я. Я вдячна долі за таких батьків. Вони оточили мене любов’ю та турботою, дали гідну освіту, завжди підтримували і доnомагали.

Я знайшла свій справжній дім. Коли я стала дорослою, вирішила знайти біологічних родичів. Знайшла тільки маму. Це була залежна від алkоголю жінка, на яку було навіть неприємно дивитися. Після цього я стала навіть більше цінувати прийомних батьків.

Джерело