Ми з чоловіком живемо окремо, обидва працюємо. Не можу сказати, що ми живемо мирно, тому що часто сваримося. Головна причина наших сварок-гроші. Просто ми по-різному підходимо до питання сімейного бюджету. Я раніше думала, що, коли будемо разом жити, у нас буде загальний бюджет.

А мій чоловік думає інакше. Я не розумію його. Він вирішив, що ми будемо вкладати в сімейний бюджет половину його зарплати і всю мою зарплату, мовляв, він буде мені давати гроші на витрати. Справа в тому, що я заробляю вдвічі більше, а у нього зарплата низька.

Тепер у нас немає власної квартири, ми вирішили взяти іпотечний кредит. У нас є певна сума і її повинно вистачити на початковий внесок. На початку він змушував мене підписати шлюбний контракт. У ньому чітко написано, що якщо чоловік купує квартиру за свої гроші і буде платити за неї іпотеку, то в разі розлучення квартира дістанеться йому, а дружина залишиться ні з чим.

Я помітила, що він нічого не купує за наші спільні гроші. Заявив, що взагалі мені не довіряє. Але чому? Я не розумію, з чим пов’язана його недовіра, адже я не давала приводу. Впевнена, що не давала, завжди була чесна з ним.

Я нічого не сказала. Зараз він платить кредит зі своєї зарплати. Але думає, що домашні обов’язки його не стосуються. Я працюю, після роботи приходжу додому і займаюся домашніми справами. І виходить, що в разі розлучення я залишуся ні з чим? Але ж це не справедливо. А що буде, якщо я відмовлюся і не буду нічого робити, мовляв, квартира не моя, і домашні справи мене не стосуються.

Тепер я думаю, що мені потрібно купити собі квартиру, щоб у разі розлучення я не залишилася ні з чим. Чоловік чітко сказав, що у нас ніколи не буде спільного бюджету. Я просто не знаю, що мені робити і який можна знайти вихід з ситуації, що склалася…

КІНЕЦЬ.