У двох братів — Бориса і Володимира, батьки розбилися на машині. Перед цим випадком вони встигли переписати свою двушку на братів порівну. Борис був постарше, у нього вже була сім’я, доньці три роки, і він жив в їхньому місті.

А ось Володимир був молодший, він працював далекобійником, тому часто міняв місце проживання. В кінець кінців вирішив Володя повернутися в рідні краї, прийшов в квартиру батьків, а вона закрита.

Всередині була дружина Бориса, але вона відмовлялася відкривати йому двері. Тоді Володя подзвонив своєму братові. — А ти що повернувся чи що… А навіщо? — Ну так досить шастати незрозуміло, де, ось хочу все заново в рідному місті почати. — Ну так починай, хто не дає…

— А жити мені де? Квартира, чомусь, закрита. — Ну ти розумієш, яка ситуація. Все ж ти холостий, а у мене вже сім’я, дитина, мені ця квартира потрібніше. — Але там є і моя доля… тоді виnлати мені її або зніми мені кімнату.

— Ну ось ще на тебе мені гроші витрачати, вже дорослий, сам заробиш. Володя зрозумів, що звичайними розмовами він собі не доnоможе. Все ж за законом там його половина, брат не мав права повністю забирати квартиру собі. Володя подав в суд на Борю. Але той не з’явився, подумав, що це дурниця якась.

Тривогу Боря забила тоді, коли з його зарnлати рівно половину списали. Як виявилося, Володя виграв суд, тепер ще довгий час у Борі автоматично будуть списуватися гроші, поки у Володі не накопичитися сума, рівна половині вартості їх квартири.