Від носини у нас завжди були прикладом для наслідування. Нещодавно я став помічати, що вона змінила своє ставлення до мене, стала байдужою, холодною, перебралася спати на диван. Коли я запитував її про причини таких змін, вона пояснювала це по-різному, мовляв, захворіла, погане самопочуття, день не має.

Нісенітниця якась, коротше кажучи. Я став ана лізувати і помітив, що вона так змінилася після вечора випускників. Я взагалі пови нен був з нею піти, але мене в той день на роботі затримали. Ймовірно, щось того дня сталося.

Я зв’язався з однією з однокласниць Лізи, Марія теж там була, я з нею неnогано знайомий. Я став акуратно цікавитися подіями на зустрічі. Марія мені розповіла, що Ліза весь вечір танцювала з Іллею, який був її першим, шкільним коханням. Ймовірно, почуття спалахнули знову.

Коли я прямо запитав дружину про Іллю, вона сказала, що я все це собі уявив. Коли наступного разу вона сказала, що затримається на роботі, я дізнався через знайомих адресу цього Іллі і поїхав до нього додому. Двері мені відкрив високий чоловік.

— Де Ліза? Він знизав плечима: — На кухні. Дружина сиділа в одному халатику і пила чай. На мою раптову появу відреагувала спокійно. — І чому ти мені брехала?

Тут вона стала аrресивно захищатися, що я сам у всьому винен, що я зіпсував наші відносини. Мені було неприємно слухати всю цю маячню. Я одне зрозуміти не можу, чому деякі люди не можуть просто по-людськи закінчити від носини? Для чого потрібен цей обман?