Мій син одружений і має дитину. Вони живуть у двійці. До народження дитини невістка працювала, а тепер вона у декреті. Справа в тому, що вони ніколи не запрошують мене в гості, а всі свята вони відзначають у ресторанах, у кафе, а я не дуже люблю ці гучні заклади.

Мені хочеться до них поїхати додому і просто, без суєти, відвідати онука. Я спочатку не розуміла, чому вони не хочуть мене запросити до себе додому, але потім, коли я все ж таки зважилася і без попиту пішла до них — мені все стало ясно. У квартирі панував повний бардак.

Так, я знаю, що вони працюють, хоча невістка у декреті, але все одно підробляє. Мій син теж працює, і вони не мають часу, але треба якось встигати. Є ж мами-одиначки, які працюють і у них у домі все чисто, і доглядають вони за дітьми чудово. Вони ж усі встигають?

Невістка теж повинна розуміти, що дитина не може жити в такому бардаку. Якось попросили вони мене посидіти з дитиною. Я не відмовилась і пішла. Щойно увійшла до хати – за серце схопилася. Вся квартира в пилюці, у раковині — гора брудного посуду, словом, у квартирі не було жодного чистого куточка.

Я не можу за таких умов сидіти з дитиною. Мені дуже некомфортно, коли в будинку брудно і безладдя. Я запропонувала невістці скасувати візит до лікаря та зайнятися прибиранням. Вона розлютилася, мовляв, у неї справи, і вона не збирається скасовувати їх заради прибирання.

Я не збираюся їй допомагати, бо думаю, що вона зобов’язана робити все вчасно. Вона не єдина в декреті і повинна все робити — як всі інші нормальні жінки. Якщо жінка охайна, вона встигне все. Мої слова її зачепили — і вона виставила мене за двері.

КІНЕЦЬ.