Свекруха в той день промовчала, але “на вус” собі намотала. А згодом, при першій можливості, висловила “в лоб” свою думку. – Як ти міг на такій одружитися? Хочеш за нею горщики все життя виносити? Та вона навіть дитинку тобі не в змозі подарувати! Розлучайся, поки не пізно. – Найдивніше, що я сама в її слова повірила.

З самого дитинства я дуже часто хворіла. Вся справа в тому, що я з’явилася на світ раніше терміну.

Мої батьки все зробили для того, щоб я одужала. Мої батьки возили мене в різні санаторії та водили на різні процедури. І згодом все погане відступило.

Я дуже часто хворіла у дитинстві, але коли я доросла до підліткового віку, я вже стала почуватись набагато краще. Тільки я була дуже худенька та ходила в окулярах.

Коли я закінчила школу, я вступила до університету. А коли я закінчила навчання, то вийшла заміж.

Мій чоловік Мар’ян був моїм першим чоловіком. Ми з ним стали після весілля винаймати квартиру.

Моя свекруха була дуже незадоволена тим, що її син одружився зі мною. Просто вона дуже хотіла, щоб її син одружився з дочкою її подруги.

Вона прямо при мені сказала:

– Та що ти знайшов у цій дівчині? Вона така худа і страшна!

Я все робила для того, щоб переконати свекруху в тому, що я хороша і гідна її сина.

У нас було гарне весілля. А після весілля моя мама розповіла моїй свекрусі про те, що я в дитинстві була дуже хворобливою дитиною. А свекруха злякалася. Але мама її заспокоїла і сказала, що зараз у мене все гаразд в цьому плані. Але свекруха цю розмову намотала собі на вус.

Три роки ми з Мар’яном прожили нормально. Але я ніяк не могла стати мамою. Я чомусь знову почала погано почуватися: то одне то інше вилізало. Мені довелося дотримуватися суворої дієти. Та й щодо жіночої частини теж почалися проблеми.

В клініці мені сказали, що мені потрібно підлікуватися, і я обов’язково зможу стати мамою.

А коли свекруха дізналася про це, вона заявила, що я обманом одружила на собі її сина: щоб просто не залишитися в дівках.

Тепер вона постійно дзвонить своєму синові і вимагає, щоб він зі мною розлучився. Звичайно, вона постійно влаштовує “бурі”.

– У мого молодшого сина вже двоє дітей! А у старшого сина, твого чоловіка досі нема дітей! Але ж йому вже 35 років! Це ти у всьому винна! – каже моя свекруха.

Ось мій чоловік і почав сумніватися: може, я його справді обкрутила?

Та після таких постійних розмов я вже й сама вважаю себе ошуканкою.

Найприкріше, що після постійних “бурь” із моєю свекрухою, у мене дуже погіршується стан…

Раніше чоловік шкодував мене, коли в мене щось турбувало. А тепер він дуже дратується, коли я скаржуся на те, що мені щось не так.

А свекруха каже:

– Твоя дружина не здорова! Ти не будеш із нею щасливий у сімейному житті! Вона навіть тобі дитину подарувати не зможе! Ти будеш потім за нею горщики виносити, і добре, якщо вже в старості! Це тобі треба? Розлучайся негайно!

Зараз у лікарні карантин і я не можу лягти і підлікуватися для того, щоб довести свекрусі, що я нормальна і здорова жінка і можу подарувати дитину своєму чоловікові.

Але ж я не винна, що в мене такий організм.

Я дуже боюся, що втрачу свого чоловіка. Адже справді жодному чоловікові не потрібна квола дружина.

Я вже думаю, можливо, мені все-таки варто піти від Мар’яна і не мучити більше ні його, ні себе.

Можливо ви мені щось порадите?

Фото ілюстративне

Джерело