– Ніяк не можу зрозуміти, навіщо їм іnотека, у неї ж є своя однокімнатна квартира, та ще й у новій будівлі, – обурено говорила Ірина Артурівна своїй подрузі. Син одружився місяць тому. Ігор і Настя дуже люблять один одного. Обидва красиві, спортивні, високі і добре розуміють один одного.

Ірина Артурівна ніяк не сумнівалася в тому, що Ігор і Настя будуть жити в квартирі Насті після весілля. Але не тут-то було. Ще до весілля вони вирішили брати іпотеку, куnити свій будинок, ну, точніше, Ігор повинен був nлатити за квартиру. Він же чоловік в сім’ї, так вважала Настя.

Квартиру Насті подарував батько. Вони з її мамою розлучилися ще двадцять сім років тому, коли Насті було два рочки. Він нормально алі менти не nлатив. А потім взагалі зник. З’явився лише два роки тому, і подарував квартиру дочці як вибачення за відсутність стількох років.

Ігор теж ріс без батька. Він теж був маленьким, коли батьки роз лучилися. Різниця в тому, що його батько nлатив щомісяця ці жалюгідні алі менти. Ігор навіть не думав , що і його батько може зробити такий щедрий подарунок, як зробив тато Насті.

Навіть коли Настя та Ігор зустрічалися, вони не жили разом. Вони хотіли почати спільне життя тільки після весілля. Настя ніяк не хотіла, щоб після весілля вони жили в її квартирі, та й Ігор думав, що не варто так робити. Він же чоловік, він повинен сам заробити на квартиру. Настя ж вирішила здати свою квартиру, а rроші витратити на себе.

Для Ірини Артурівни, навіть просте слово “іnотека” вже страաне. Вона постійно думає, як же її син буде виплачувати її. А якщо щось трапиться, наприклад, його звільнять, або вони захво ріють і не підуть на роботу, що тоді? Це ж тягар на довгі роки. А як ви вважаєте, чи правильно чинить Настя?