Коли онук Ростик пішов у садочок, а невістка вийшла з декрету, вирішила родина сина брати іпотеку, втомилися на орендованому житлі. Оформили все, переїхали до своєї. Ну, тобто як у свою – в іпотечну, звичайно! А за кілька місяців порадували: чекають другого. Ну ось є голова у людей на плечах?

Я спитала – і що, народжувати будете? Так мене за це питання мало не спопелили! Звісно, ​​народжувати! Вони хочуть дітей!

Щиро кажучи, такого бажання я не розумію. Сама я свого часу народила тільки одного сина, та й то, зізнаюся, виключно для того, щоб запитань ні в кого не виникало.

Ну, заведено так було за часів нашої юності: вийшла заміж, має народити. А народила, значить, «справилася», роби тепер, що хочеш. Можна галочку собі поставити і закрити це питання, що ми із чоловіком із задоволенням і зробили.

Сина свого Святослава я люблю, і завжди була сумлінною матір’ю: вчила, лікувала, читала книжки, водила до зоопарку та театру. Але про другу дитину й думати не хотіла.

Добре, що чоловік у мене теж попався не чадолюбивий, легко погодився, що однієї дитини нам цілком достатньо.

Тому більшу частину життя ми прожили для себе: заробляли, будували кар’єру, подорожували, розвивалися. У результаті, зараз маємо чимало: дві квартири, дві машини, впорядковану дачу, добрий достаток.

Як то кажуть, до пенсії готові повністю.

А ось син з невісткою виявилися з зовсім іншими поглядами на це питання: ледве встигнувши народити і трохи поставити на ноги одну дитину, пішли по другу, незважаючи на те, що й умов особливо немає. Ні грошей, ні житла, ні помічників.

Я, дивлячись на це, беруся за голову, щиро кажучи.

Невістка майже сесь час на лікарняних, отримувала мізер, а довелося няню утримувати для дитини – вона у стаціонарі, ми працюємо, свати далеко. У сина також якісь перебої почалися на роботі. І раптом виявилося, що вони не зводять кінці з цією іпотекою. Треба ж, який сюрприз! І син прийшов просити допомоги. Можна, каже, ми у вас поживемо, у вас же трикімнатна, багато місця. Або у другу квартиру нас пустіть. Свою під оренду пустимо, тоді зможемо іпотеку платити.

Квартира у нас з чоловіком справді велика та зручна, але жити разом із молодою сім’єю, а головне, з двома маленькими дітьми, нам зовсім не хотілося. Пустити сина з сім’єю в іншу квартиру, ту, яка зараз в оренді, теж такий собі варіант. У нас зараз у тій квартирі в які віки квартиранти нормальні. Тиша у них, порядок ідеальний, платять день в день. Я на них прямо не натішуся. Як згадаю тих, що до них жили!

Обговорили ми все з чоловіком і вирішили: не допомогти не можна, все ж таки єдиний син, а допомагати найпростіше грошима. Чоловік каже – платитимемо за них іпотеку, самим їм це не подужати, мабуть, із двома дітьми. А на життя собі хай заробляють самі.

Своє рішення ми з чоловіком озвучили Святославу та його дружині. Молоді, звичайно ж, раділи та дякували.

Ось з того часу ми й допомагаємо їм закрити іпотеку. Щомісяця чоловік передає їм суму місячного платежу.

За цей час невістка народила другого сина. Малюку майже рік, дитинка хвороблива. Більшість процедур роблять платно з різних причин, де беруть на це гроші та як взагалі справляються фінансово, ми ніколи не питали. Але весь рік переказували синові гроші на іпотеку, як домовилися.

А тут я дізналася, що у них прострочення за платежами капітальні! А останнім часом взагалі платити припинили. Ну як так?

Випадково це з’ясувалося.

Старший, Ростик, прихворів, а невістці їхати треба було кудись із молодшим у цей день. Няня теж не в місті була. Невістка попросила посидіти з онуком. Я погодилася, у мене був відгул. Приїхала до них, Тоня з молодшим поїхала у справах, а я схопилася – поліс на дитину вона мені не залишила. Лікар прийде, спитає. Дзвоню їй – вона скидає. Подзвонила сину. Слава каже, у комоді поліс лежить, пошукай на верхній полиці.

Я полізла шукати і знайшла папку з роздруківкою за кредитом. Платять геть погано! Затримують платіж практично щомісяця, хоча ми перераховуємо, як годинник. А останні три місяці там узагалі по нулях! Того і гляди суд буде, квартиру просто заберуть, і все!

Молоді проблему визнали та розвели руками – витрачали на дітей. У сина проблеми на роботі, премії забрали, сидять на голому окладі. Грошей не вистачає, ось вони й повадилися закривати дірки батьківським переказом. По-іншому не виходило.

Я розповіла про своє відкриття чоловікові, він у гніві. Почувається обманутим та використаним. Хоче взагалі припинити будь-яку допомогу дітям.

Син же з дружиною себе дуже винними не вважають. Інакше не могли. Гроші витрачали не на шуби та ресторани, а на дітей. Так, у них труднощі, але вони розберуться. Встануть на ноги і заплатять сповна.

Припинити допомогу дорослим дітям зовсім? Але ж у результаті їх виженуть із квартири, і іпотеку з такою історією більше не дадуть.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.

Джерело