В той вечір я не мала навіть сил приховати свої сльози від доньок. Але вони вже дорослі і все прекрасно зрозуміли. Та найважчим було те, коли старша Дарина підійшла, і зі скляними очима повідомила, що я сама зруйнувала шлюб з татом. – Та ти не зрівняєшся з Наталкою! Вона ще та дамочка: вишукана, стильна, завжди при манікюрі та зачісці. А ти – глянь на себе! – Виявляється, дочка з нею вже знайома…

Галина майже розміняла п’ятий десяток. Вона виховує двох доньок. Одній 16 років, а другій 13. У її затишній квартирі завжди пахне свіжою випічкою та чистотою. Нещодавно вони з чоловіком розмовляли з приводу того, що треба перепланувати квартиру, щоб у дівчаток було своє місце.

Галині треба було вижити. Її шлюб починав тріщати по швах. Не зважаючи на те, що Галина вкладала багато сил у цю сім’ю.

Коли Галина ще тільки-но закінчила економічний інститут, то вона мріяла побудувати кар’єру, захистити кандидатську дисертацію. Але доля підкинула їй зустріч з Іваном. Галина закохалася. Роботу знайшла, але про кандидатську забула.

Після весілля у молодих була лише кімната Галини у комуналці. Іван теж лише закінчив навчання.

Але навіть у комунальній квартирі Галя намагалася з натхненням створити затишок та красу. І все для коханої людини. Івану все подобалося: дружина працює, по дому все робить.

З роботою у Івана складалося добре, справи йшли вгору. Незабаром Галина дізналася про своє цікаве становище. Перед самою почвою на світ дитинки Іван і Галина вже мали свою однокімнатну квартиру. Брали не в борг, продали кімнату у комуналці.

Галина була рада, що у чоловіка все добре складається на роботі: допомагала вибирати краватки та сорочки, готувала їсти та займалася дочкою. Чоловіка теж усе влаштовувало: він працює, а вдома на нього чекає чистота, затишок і смачна їжа.

Коли почали з’являтися підозри, що Галина знову при надії, то Іван одразу почав думати з приводу того, що їм потрібна квартира побільше.

Другою на світ з’явилася знову дівчинка. Вона була чудовою, але слабкою. Але Галина встигала з усім: двома дітьми та домашнім господарством. Іван часто обідав дома. Старша дочка почала читати, коли їй ще п’яти років не було, а розвитком молодшої Галина завзято займалася. Багато проблем навіть вдалося позбутися. Хоча навіть лікарі надії не давали.

Чоловік був радий, що так усе складається. Вважав, що молодшу навіть необов’язково віддавати в садок. Мовляв, там за нею не так уважно спостерігатимуть. Не хотів, щоб Галина на роботу виходила.

А у Галини в голові все частіше згадувалася та сама кандидатська, яка так і не була написана. Працювати їй було необов’язково. Іван усе приносив у сім’ю. Коли молодшій виповнилося три роки, вони вже виплатили за квартиру, купили автівку, вистачало на продукти.

Галина обміркувала все це і погодилася. Їй важливіше було здоров’я дитини та спокій чоловіка. У цьому, мабуть, і полягала її кар’єра та кандидатська.

Треба було прибирати вдома, готувати їсти, виховувати дітей. Щоб чоловік приходив додому, де на нього чекає щаслива сім’я та накритий стіл.

Після настав час віддавати доньок до школи. З ранку треба було займатися їхніми зборами, потім зайти до магазину, з кожною дівчинкою провести час, нагодувати, зробити уроки. Потім почалися різні гуртки. І як працюючі жінки могли це все встигати? У Галі зовсім вільного часу не було: ні на що.

Галя навіть пишалася тим, що не доводилося просити чоловіка хоча б помити посуд. Тільки якщо перший рік спільного життя. Але тоді Галина була ще працюючою.

Час минав. Дівчата росли. Галина вже не вважала за потрібне виходити на роботу взагалі. Хоча подруги радили знайти щось. Вона вже понад десять років сиділа вдома. Усі місця вже давно зайняли молоді та красиві. Навряд чи тридцятирічна дама вписалася б у це все. Та й дома завжди було чим зайнятися.

Згодом подруги теж кудись поділися: їхні діти виростали, а вони самі виходили на роботу, спілкування ставало менше.

Галина навіть прогаяла момент, коли чоловік перестав їсти із задоволенням те, що вона готує. Батько стежив за життям дочок і знав, що ті сидять на дієтах. От і намагався їм відповідати. Принаймні так виправдовувався.

Потім дійшло до того, що старша дочка із незадоволеним обличчям сказала, що мама нічого не розуміє, бо сидить дома і нічого не розуміє, нічим не цікавиться. Галині стало прикро. Вона все життя присвятила дочкам та чоловікові, а вони її відсталою вважають.

А сталося все досить раптово. Чоловік заявив, що він ділити квартиру не збирається. Вважав за правильне залишити свою частку дочкам. Готовий був повністю взяти витрати на продукти та одяг у міру необхідності.

Галина не мала навіть сил, щоб приховати сльози від дочки. Молодша ще намагалася підтримати, а доросла звинуватила у тому, що мати сама винна у відході батька: набрала вагу, перестала стежити за собою, за модою теж не стежить. Зрозуміло, що батько і вибрав Наталю: стильну, цілеспрямовану, з якою є спільні теми для розмов, з якою можна вийти у суспільство.

Галина розуміла, що старша вже познайомилася з мачухою. І за що вона заслужила на таке ставлення? Що своє життя проміняла на їхнє благополуччя? А у відповідь отримала таку подяку.

Тепер Галина не знає, як їй жити далі. У неї була зона комфорту, де був чоловік із дочками та пироги. А тепер він був зруйнований. І проблема не була у грошах. Роботу можна було знайти. Та й Іван допомагає, як обіцяв. Але як змусити себе розпочати нове життя?

Фото ілюстративне

Джерело