Коли ми з Романом виплатили останній платіж за двушку, у мене не стало моїх рідних. Вони мали свій бізнес – мама володіла декількома салонами краси, і це все перейшло мені. Я звільнилася і почала продовжувати справу моїх батьків. У моїх батьків залишилася велика квартира та заміський будинок. Коли родичі чоловіка дізналися, що у нас є дві квартири та будинок, то почали заводити при зустрічі одну й ту саму пісню

Я вийшла заміж за Романа, коли навчалися на четвертому курсі університету, а Рома цей самий виш того ж року закінчив і його одразу запросили до юридичної контори на роботу.

Жили ми на орендованій квартирі, тому що купити квартиру у нас не було коштів, вірніше були у моїх батьків, але я хотіла досягти в цьому житті всього сама.

Коли я закінчила університет, мене запросили працювати в ту ж юридичну фірму. Через рік мене підвищили на роботі і ми змогли взяти квартиру в іпотеку.

Ми взяли собі двокімнатну квартиру, і я думала, що нам цього вистачить на все життя.

Коли ми виплатили останній платіж, у мене не стало моїх рідних.

Вони мали свій бізнес – мама володіла декількома салонами краси, і це все перейшло мені. Я звільнилася і почала продовжувати справу моїх батьків.

Мені було дуже важко розібратися з назвами фарб, як це все розраховується, але я попросила свою найкращу подругу допомогти мені трохи розібратися і вона мені дуже допомогла.

Ми на той момент врятували одна одну, вона була без роботи, я їй платила, а вона мені допомогла у всьому розібратися.

У моїх батьків залишилася велика квартира та заміський будинок.

Ми вирішили свою квартиру віддати в оренду, а жити в квартирі батьків, вона у них була велика, дворівнева, вони її нещодавно купили, зробили ремонт, купили меблі, побутову техніку.

Мені моїх батьків дуже не вистачає, у мене з ними були добрі стосунки.

Я попросила Романа, щоб він теж звільнився і допомагав мені з бізнесом, але він сказав, що допомагатиме, а звільнятися – ні.

Потім ми дізналися. що чекаємо поповнення, і нашій з чоловіком радості не було меж, ми були щасливі.

У чоловіка є сестра Катя, вона теж закінчила юридичний виш, але не пропрацювала за фахом жодного дня. Вона влаштувалась у якусь фірму секретарем, там платили хорошу зарплату, і вона була цьому рада.

Коли родичі чоловіка дізналися, що у нас є дві квартири та будинок, то почали заводити при зустрічі одну й ту саму пісню.

Катерина хотіла жити окремо від мами, а на винаймання житла їй грошей не вистачало, ось вона і подумала, що ми їй віддамо одну квартиру – але я і чоловік були проти цієї витівки.

І тоді свекруха Руслана Макарівна сказала, що вона залишає квартиру своїй дочці, а сама приходить до нас жити, але тут я вже стала дибки.

У нас зі свекрухою гарні стосунки, але жити разом із нею під одним дахом, я не хотіла і не буду.

Чоловік, дякую йому велике, мене почув, зрозумів і відмовив своїй мамі. Вона насупилася і повернулася до своєї квартири: вони не ладнають із дочкою, але я навіть не хочу знати, чому. Це не моя сім’я і мене це не стосується.

На нашій сімейній раді ми вирішили допомагати матері чоловіка – взяли на себе оплату комунальних послуг, і двічі на місяць купували їй продукти.

Я думаю, що цього цілком достатньо, але рідня чоловіка так не вважала і тоді я їм сказала:

«Не перегинайте палку, а то й цього не буде».

Руслана Макарівна сиділа вдома, вона бачила, як нам було важко: чоловік на роботі, у мене бізнес, дитина мала, але жодного разу не запропонувала нам свою допомогу. Хоча сама не просить, а вимагає нашої допомоги і уваги.

Але нічого, справилися. Цього року син йде до першого класу, і ми почали замислюватися про другу дитину. Але ми тільки думаємо, а там як Господь Бог дасть, та і всі події в нашій країні призупиняють трохи.

Сестра чоловіка вийшла заміж, чоловік у неї дуже хороша порядна людина, нам з Ромою він дуже сподобався.

Вони взяли квартиру в іпотеку. Ми допомагаємо їм, чим можемо – адже ми теж були такими, як і вони, і дякую моїм батькам, що вони нам допомагали.

Катя попросила у нас вибачення, ми, пробачили її давно – куди подітися, рідня. Свекруха теж попросила пробачення.

Я взяла Катю на роботу адміністратором в один із салонів, вона щаслива, ось це справді її, вона там, як риба у воді. І прибуток у цьому салоні виріс, і кадри там тепер постійні, всім дівчатам подобається у нас працювати завдяки вправності зовиці.

Я подумую зробити її адміністратором усієї мережі салонів, гадаю, толк у цьому буде.

Я знову при надії, кажуть, буде дівчинка, вся наша сім’я щаслива, у всіх добре! Бережіть одне одного, пробачайте і цінуйте.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.


Джерело