Я була на дев’ятому місяці ваrітності, коли мій чоловік nриніс до хати немовля

Я почувала себе не дуже добре. Через погане самопочуття вирішила прилягти та відпочити. Чоловіка вдома не було, він вже декілька років працює лікарем, тож того дня саме був на чергуванні. Аж раптом ввечері я почула, як відчинилися двері нашої квартири. Мені причувся плач дитини. “Все нормально, це пройде. Мабуть, все через моє самопочуття”. Але він не вщухав, і я вирішила підвестися. Вийшла в коридор та мало не зомліла, побачивши в руках свого чоловіка немовля. Звідки? Як? У моїй голові крутилося безліч запитань. Я схопилася за живіт, адже сама була вже на дев’ятому місяці вагітності.

Чоловік розповів, що цю дитину просто залишили неподалік від їхнього будинку. І він гадки не має, хто її батьки. А оскільки на вулиці була пізня осінь, він вирішив хоча б на певний час забрати її до нас, а сам тим часом викликав поліцію та швидку. Не залишати ж немовля на вулиці. Однак я ще тоді зрозуміла, що цей хлопчик залишиться жити в нас.

Саме в той момент я відчула різкі болі внизу живота. Викликати швидку було ніколи, все відбувалося настільки швидко, що я й сама не могла второпати, що коїться. Ще й цей випадок зі знайденою дитиною. Коли приїхала швидка допомога, я вже встигла народити. У той день ми стали батьками обох дітей: хлопчика та дівчинки.

Чимало часу було витрачено на всиновлення, однак наші зусилля не були марними. Рідні батьки хлопчика так і не з’явилися. Обох наших дітей ми любимо однаково сильно, і навіть не відчуваємо, що одна з них рідна, а інший – ні. Про своє рішення ми жодного разу не пожаліли. Адже цей хлопчик отримав свій шанс на справжню сім’ю та турботу.

Зараз нашим діткам по п’ять років. Нас часто запитують, як так трапилося, що вони однакового віку. А ми відповідаємо, що я народила двійню: Артема та Аліну. І тільки рідні знають усю правду.

Мені інколи навіть здається, що син дуже подібний на мого чоловіка, а донечка – моя маленька копія. Часто думаю, що цього випадку могло і не трапитися. А якби мій чоловік тоді не помітив те немовля… Боюсь уявити, що б з ним сталося. Але все погане позаду, попереду – тільки найкраще.

Джерело