Мені 28 років, чоловікові 27. Дізналася що матиму дитину, розписалися, і я переїхала жити до чоловіка та його батьків, і згодом зрозуміла, що зробила помилку.

Перші пів року все було чудово. Свекруха готувала мені окремо їсти, прибирала, допомагала з дитиною, але згодом вона сказала, що хворіє і не може це робити, їй важко.

Після цього всі обов’язки перейшли до мене — закупівля продуктів, приготування, прибирання тощо. А вона робила все під настрій, хоча проблем зі здоров’ям як таких і не було. Раз було, що подряпала палець і вона вже не може готувати, пішла фільм дивитися в кімнату.

Я відповідно мовчала і все робила, але виявилося, що робила неправильно. Вона мене всьому вчила і тицяла носом, хоч нам сказали, що будинок чоловіка, і ми господарі в ньому.

Були випадки, що я з нею скандалила, прослизали слова на мою адресу, мовляв, господиня має бути одна, а дитину можна й одній виховувати.

У нас немає окремого бюджету, всі гроші у свекрухи. Чоловік працює з татом зі свого свідомого віку, і коли я спочатку запитала, де наші гроші і на що мені розраховувати, чоловік мені відповів, що я не можу розпоряджатися сімейним бюджетом, бо я марнотратка. Але до цього я працювала 4 роки та забезпечувала сама себе, а зараз усі гроші у свекрухи.

Чоловік працював без вихідних, а я сиділа вдома з дитиною. Ми скандалили, могли тиждень взагалі не розмовляти, свекруха тим часом усміхалася і робила все, щоб догодити синові, навіть готувала для нього.

Йшов час, дитина почала підростати, свекруха почала виховувати і її, підвищувати голос, забороняла брати те чи інше дитині. Вона постійно істерила, коли зробила зауваження, а у відповідь отримала, що це вона просто так голосно говорить. Чоловік промовчав.

За словами свекрухи, друзі чоловіка погано впливають на нього, і якщо щось йшло не за планом щодо роботи, говорили, що це чоловік винен. І ось ми вирішили, що треба купувати машину.

Але нам відповіли, що грошей немає, потрібно купити будинок сестрі чоловіка, хоча спочатку обмовлялося, що потрібна нам квартира окрема, але свекруха сказала: «вам потім, у вас дитина ще маленька, а у сестри дітей немає».

І ось влітку переговорили з чоловіком, що я поїду з дитиною на море і подруга з дитиною теж, бо чоловік не має взагалі вихідних. Вранці, прокинувшись, почала збиратися і мені потрібні гроші, зателефонувала чоловікові, бо гроші всі у свекрухи, на що отримала запитання: «чому я їй не сказала, що ми їдемо».

Хоча до цього вона теж виїжджала і нічого раніше не говорила про подорож мені, але я розуміла, що це не моя справа і мовчала. Я відповіла, що ми обговорили з чоловіком у нас окрема сім’я. Вона поскаржилася чоловікові, свекру і сказала, що син дивний, невістка така ж, хоч донька нормальна, і ще додала: «невістка в горлі кісточка».

Я поїхала, чоловік тиждень не дзвонив. Після приїзду в мене не було іншого виходу, як приїхати з дитиною до батьків, і так ми вже живемо пів року. За цей час вони раз взяли дитину пограти, не дзвонять, навіть не вітаються, коли зустрічаємося.

Поговоривши з чоловіком, вирішили, що шукатимемо квартиру, і він роботу. Так жили два місяці разом у моїх батьків, але от свекрусі знадобився документ, свідоцтво про народження онуки.

Я чоловікові відповіла: «Чому вона не подзвонила мені і не сказала це, а ти робиш це за неї? ». Я відповідно не дала, чоловік розгнівався і пішов жити до батьків, почав наново працювати з татом.

Я в розгубленості. Що робити далі? Я тиждень намагалася побалакати, але він не йде на контакт. Я розумію, що сиджу з дворічною дитиною на шиї своїх батьків, і мене це дратує.

Ми з майбутнім чоловіком познайомилися в Львові. Залишилися в місті після навчання. Нам з чоловіком пощастило залишитися в Львові, тому що обом запропонували роботу на останньому курсі. Перший рік жили

Я не вірю. Я втомилася. Я хочу лягти, закрити очі, і що б цей довгий дощ своєю монотонною прохолодою змочив мені повіки, що б його краплі сльозинками застигли на губах.

Підкажіть будь ласка як мені поступити. Справа в тому що сім років тому я розлучилася зі своїми чоловіком, прожили ми з ним тільки два роки, народилася дочка і через сім