У листопаді відбулося весілля моєї старшої сестри. Вона виходила заміж за Дмитра, хлопця з багатої сім’ї. Саме через фінансовий стан, сім’я Діми взяла на себе більшу частину витрат на весілля. Коли ми всі вже були в ресторані, і вже наближався час розходитися, сестра побачила у величезному залі Кирила.

Це за нього вона повинна була вийти… Кілька років тому Маша з Кирилом планували весілля, але його несподівано покликали на службу, а через півроку його ім’я увійшло до списку зниклих… Після цього Маша 2 роки нікого до себе не підпускала,

з нею не можливо було поговорити. Ще через 2 роки з’явився Дмитро, який своєю завзятістю змусив Машу звернути на нього увагу, але її любові він так і не домігся. — Тримайся, — прошепотіла я сестрі, помітивши Кирила в рядах наших родичів. Через кілька хвилин сестра вибігла з залу, а я за нею.

Родичі залишилися танцювати, і тільки наречений запідозрив недобре. Маша довго плакала в туалеті, але я її абияк нафарбувала з нуля, привела в порядок, і ми збиралися повернутися в зал, але перед дверима побачили Кирила. Сестра попросила залишити їх наодинці,

я і послухала. У залі бідний Діма сидів один без нареченої і нервово поглядав на двері, очікуючи побачити там свою дружину. Сестри не було півгодини, годину, півтори. Тоді я занепокоїлася і вийшла із залу, щоб знайти її, але знайшла лише фату і квіти. Повернувшись до гостей, я нікому нічого не розповіла, однак через півгодини Дмитро сам оголосив, що весілля зірвано.

Так, я бачила, як Дімі важко, але в той же час я розуміла, що сестра, нарешті, щаслива, адже вони з Кирилом знайшли один одного крізь роки і повторно губитися не планували.

КІНЕЦЬ.