Літня сесія добігала кінця. Залишився останній іспит, а попереду два місяці канікул!

Дуже набридло сидіти над підручниками. Хотілося вдягнути купальник і піти на міський пляж у центрі міста, чи поїхати за місто на озеро.

Та хоч куди, аби не сидіти в жаркій кімнаті.

Юля йшла від подруги. Зупинилася перед вітриною магазину, побачивши модні, красиві босоніжки. Але ж ціни!

Що толку дивитися, якщо грошей все одно немає? Мама не дасть. Юля нещодавно випросила нову літню сукню. Ліміт вичерпано.

-От підеш працювати, купуй, що хочеш! – любила повторювати мама.

Юля зітхнула і зробила крок убік, все ще дивлячись на босоніжки, що сподобалися, і наскочила на хлопця, який ішов назустріч.

Підручники й зошити, які вона тримала, вилетіли з руки і розсипалися по тротуару.

-Дивитись треба, куди йдеш! – гнівно сказав хлопець.

Юля, не відповіла, присіла навпочіпки і стала збирати книги.

Хлопець нахилився і підняв зошит, перегорнув.

-Студентка медичного, правда? Сесія? – запитав він.

-Так, – Юля випросталася, забрала у нього зошит і дбайливо обтрусила.

Вона одна з небагатьох на курсі ходила на всі лекції й акуратно їх записувала.

Однокурсники брали у Юлі лекції перед іспитами. Тому вона берегла їх як зіниця око. І зараз вона йшла від Оленки, взяла свої лекції, щоб встигнути почитати до завтра.

-Вибачте, – сказав хлопець, спіймавши злий погляд Юлі. – Я сам винен.

Юлю вразили його зелені очі. Вона таких ні в кого раніше не бачила. Хлопець усміхнувся, і на одній щоці з’явилася грайлива ямочка.

-Мені пора, – сказала Юля.

-Мене звуть Олексій, а вас? – квапливо сказав хлопець.

Юля мить мочала, а потім назвала своє ім’я.

-А на якому курсі вчитеся? – Юля з Олексієм ішли поряд, розмовляли про все і ні про що.

-Це мій дім. Вибач, мені потрібно готуватися до іспиту, – Юля зупинилася біля п’ятиповерхового будинку.

-Зрозумів. Успіхів! – хлопець усміхнувся ямочкою і пішов далі. Юля з жалем дивилася йому вслід.

-Красунчик, – зітхнула вона.

Наступного дня вона склала іспит найперша, вийшла з інституту й одразу побачила Олексія. Він чекав на неї.

-А як ти опинився тут? – здивувалася Юля.

-Так медичний інститут у нашому маленькому місті один. Ну що, відзначимо закінчення сесії? Кіно, пляж, кафе, чи просто погуляємо? – запропонував Олексій.

-Просто погуляємо, – засміялася Юля.

Вони гуляли містом, і вона дізналася, що Олексій не здав сесію і його з третього курсу відправили служити. Мама виховувала його сама. Батько має іншу родину. І він, здоровий і сильний чоловік, не може сидіти на маминих харчах, продовжувати навчання. Працює водієм.

З ним було легко. Олексій цікаво розповідав. Вони сходили в кіно, перекусили в кафе і гуляли. До кінця вечора Юля зрозуміла, що закохалася.

Через кілька місяців Олексій зробив їй пропозицію. Вперше Юля привела його додому познайомитись з батьками.

Але мамі наречений не сподобався. А батько звик підтримувати дружину у всьому.

-Ви різні, він простий шофер, а ти через рік станеш лікаркою. Вам не буде про що розмовляти… Рано чи пізно він почне гульбанити… – висловила свою думку мама, коли Олексій пішов.

-Мамо, він багато читає і знає більше за мене. Ти бачила його п’ятнадцять хвилин. За такий короткий час ти про нього все зрозуміла? Ти його не знаєш… – палко захищала Олексія Юля. – Він мріяв вчитися далі, але йому соромно сидіти на маминих харчах.

-А ти не поспішаєш? Отримай диплом, потім вже одружуйтесь. Перевірте свої почуття.

-Я люблю його, – тихо сказала Юля, опустивши очі.

Мама тільки зітхнула.

Втім, Юля теж не сподобалася мамі Олексія.

-Де таку худорляву знайшов? – запитала вона при першому їх знайомстві.

Треба сказати, що мама Олексія була жінкою значних розмірів. Поруч із нею Юля почувала себе мурашкою.

Але молоді вирішили, що їхня любов переможе всі негаразди, і готувалися до весілля. Перший дзвіночок продзвенів, коли Юля затрималася в університеті. Олексій влаштував сварку. Він виявився дуже ревнивим…

Незабаром у Юлі не залишилося друзів. Олексій усіх віднадив від Юлі. Зазвичай людина підозрює іншого в тому, в чому сама грішна.

А що далі буде? Може, мама має рацію і вона поспішила? Може, просто він невпевнений у собі? Він простий водій, а вона ось-ось стане дипломованим лікарем. А день весілля вже наближався і відступати було пізно.

У пишній білій сукні Юля стояла перед дзеркалом у своїй кімнаті і чекала на Олексія. І радісно, ​​і тривожно, і страшно. Чому б це?

Директор великої організації, у якого працював водієм Олексій, дав на весілля свій чорний мерседес. За вікном пролунав сигнал машини, що під’їхала, прикрашена стрічками.

-Ну, от і все, – подумала Юля. – Сумніватися треба було раніше.

Юля відчинила двері і зробила крок назустріч своєму нареченому…

…Проблеми розпочалися дуже скоро. Мало того, що Олексій був ревнивим, він не розумів, що Юлі треба готуватися до семінарів, заліків…

Олексій тягнув її то в кіно, то в гості до його друзів, то на ковзанку. І саме зараз, сьогодні, а не згодом. Юля ночами безперервно готувалася до занять, потім засинала на лекціях. Почала гірше вчитися. Зимову сесію здала важко.

Згущувалися хмари незадоволеності один одним, того й дивись гримне гроза.

У травні, перед екзаменами, Олексій оголосив, що директор їде машиною у відрядження, а він же ж його водій, тож їде з ним.

Напередодні розлуки Олексій та Юля провели перший вечір без причіпок та претензій один до одного.

Юля сумувала, чекала, дзвонила щодня чоловікові. Але через тиждень Олексій не повернувся додому, як планував.

Зламалася машина. Директор повернувся літаком, а Олексій залишився чекати, коли відремонтують машину, щоби перегнати її додому.

Минув ще тиждень і, нарешті, Олексій подзвонив і обрадував, що в ніч виїжджає, завтра до обіду буде вдома.

Юля побігла в магазин по продукти, щоб приготувати святкову вечерю до приїзду чоловіка.

З повною сумкою вона зайшла у господарський магазин і купила розетку.

Набридло запинатися об подовжувач на підлозі, тому що розетки поблизу не було, бра, чи торшер не увімкнути, а Юля любила читати, затишно вмостившись з ногами на дивані.

Вона знайшла електрика по оголошенню, який погодився одразу приїхати.

Юля раділа, що все так добре складалося. Тепер у них із Олексієм буде на одну причину менше для сварок.

Молодий балакучий хлопець незабаром приїхав і швидко взявся за справу, розповідаючи смішні випадки зі свого життя.

Юля заливисто сміялася. Раптом пролунав дзвінок у двері.

Є несміливі дзвінки. Людина ледве торкнеться кнопки і забирає палець, ніби соромиться, що потурбує господарів.

А цей дзвінок був саме вимогливим. Хтось твердою рукою безцеремонно натиснув на кнопку, і кілька секунд не відпускав.

Немов попереджав, що має важливу справу, щоб відкривали скоріше.

Юля із застиглою на губах радісною посмішкою відчинила двері.

На порозі стояла свекруха і дивилася на невістку гострим поглядом маленьких очей.

-Проходьте, – зніяковіло сказала Юля.

Вона не чекала її, розгубилася.

А свекруха, не роздягаючись, діловито пройшла у кімнату.

Молодий симпатичний хлопець лагодив розетку на стіні біля дивану.

На журнальному столику стояло ігристе. Юля купила його до приїзду чоловіка, не встигла поставити в холодильник.

Свекруха зробила якісь свої висновки, про що красномовно говорив її погляд.

-Ось чим ти значить займаєшся! – раптом сказала вона. – А я думала, готуєшся до іспитів, – додала єхидно свекруха, дивлячись на електрика.

-Так, в Олексія завжди немає часу. Я втомилася йому нагадувати. Набридли дроти на підлозі… – Юля дратувалася через те, що змушена виправдовуватися, хоча ні в чому не винна.

-Не буду вам заважати, – свекруха пішла до виходу.

-А може, чаю? – гукнула Юля, поспішаючи за нею слідом. – Я шарлотку спекла.

-Шарлотку? – свекруха обернулася, зневажливо скрививши губи.

Погляд її казав, що вона й не сподівалася, що Юля може й уміє щось спекти.

Хлопець встановив розетку, зібрав інструменти і перед відходом сказав, що якщо що, хай Юля не соромиться, дзвонить йому будь-коли.

Наступного дня Юля прибрала в квартирі, поставила в духовку м’ясо і сіла на диван за підручники, постійно поглядаючи на годинник.

Наближався обід, а Олексія все не було. Юля пробувала додзвонитися до чоловіка, але його телефон був вимкнений.

Юля переживала, не знаходила собі місця, думаючи всяке погане, що могло трапитися.

Потім вона схаменулась. Олексій добре їздив на машині. Та й давно зателефонували б, якби щось трапилося.

Олексій приїхав пізно ввечері. Почувся скрегіт замка, і Юля підвела голову.

Втомившись від очікування, вона задрімала за столом над підручником.

-Нарешті, коханий ти вдома! Я вже не знала, що й думати! – Юля підбігла до чоловіка і кинулася до нього в обійми.

Олексій раптом відсторонився від неї і підійшов до дивану.

-Ти чого? – розгубилася Юля.

-Що це? – Олексій уважно дивився на нову розетку біля дивана.

-Дивись, як стало зручно! Жодних дротів на підлозі. І не чіплятимусь до тебе більше, – квапливо пояснювала Юля.

-Не встиг поїхати, як ти додому мужика привела! – Олексій, зовсім як його мати, підібгав губи.

Юля рота відкрила від здивування.

-Нікого я не приводила! – крикнула обурено Юля. – Про що ти говориш? Що тобі твоя мама наговорила?

Олексій мовчки розвернувся і вискочив з квартири, голосно гримнувши дверима…

…Олексій не приходив, не відповідав на дзвінки. Юля здала екзамени, отримала диплом і поїхала до однокурсниці.

А невдовзі зрозуміла, що вагітна. Спочатку хотіла зателефонувати до чоловіка, а потім передумала.

Швидше за все, це сталося тієї ночі, напередодні відрядження Олексія.

А свекруха налаштує сина, що дитина не його.

Юля залишилася у подруги. Влаштувалася на роботу у поліклініку. Дзвонила мама, вмовляла повернутися. Сказала, що Олексій подав на розлучення.

-От і добре, – лише відповіла Юля.

Через кілька років, коли не стало батька, мамі вдалося вмовити Юлю повернутись додому. Старіє, одній важко…

Якось Юля з маленькою Даринкою їли морозиво в кафе.

-Мамо. А он той хлопчик свариться, – поскаржилася п’ятирічна Даринка.

Юля пошукала очима хлопчика за столиками, і натрапила на… Олексія. Він відчув її погляд і теж повернув голову. Декілька секунд вони дивилися один на одного. А потім Олексій підійшов до Юлі.

-Можна? – кивнув він на вільний стілець.

Юля знизала плечима.

-Привіт. А як тебе звати? – Олексій розглядав Даринку.

-Даринка. А ви хто? – запитала дівчинка, длубаючи ложечкою морозиво.

-Мамин знайомий. А я знаю, що тобі вже п’ять років.

-Ви чарівник? – здивувалася Даринка.

-Звісно, – в очах Олексія майнула здогадка.

Даринка була дуже схожа на нього. Олексій підняв розгублений погляд на Юлю.

-Так, ти все правильно зрозумів. Тільки це вже не має значення. Ти не гаяв часу даремно. Сподіваюся, мати схвалила твій вибір? – Юля мала на увазі жінку і хлопчика, з якими прийшов Олексій у кафе.

-Мама не стало рік тому.

-Співчуваю, – байдуже сказала Юля.

-Юлю, я не розумію, як таке могло статися. Чому ти не сказала?

-Я тоді вирішила зробити розетку біля дивана, щоб більше не діставати тебе, не сваритись. Запросила електрика. Звідки я знала, що ним виявиться молодий хлопець?

У розпал роботи зʼявилася твоя мама. Решту ти знаєш. Ти не розбирався, легко повірив, що вона наговорила тобі…

Олексій відвів очі.

-Чому не сказала? – знову повторив він.

-По-перше, я дізналася, коли поїхала з міста. А по-друге, ти б не повірив, що вона твоя, – Юля глянула на Даринку. – Навряд чи твоя мати дозволила б. Дариночко, ти доїла? Нам треба йти, – поквапила Юля дочку.

-Ти у батьків живеш? Я зайду… Можна? – запитав Олексій.

-Як знаєш. Тільки нічого вже не виправиш…

Юля повела Даринку з кафе…

Вона, переживаючи, чекала приходу Олексія, здригалася від дзвінків.

Але він так і не прийшов… Потім випадково від спільного знайомого вона дізналася, що Олексія не стало. Їхав машиною і…

…Ось так втручання свекрухи зруйнувало сім’ю. А може, й руйнувати не було чого?

КІНЕЦЬ.