Віра без Любові…

Маленькій Тетянці бабуся завжди казала, що в Божій оселі завжди можна віднайти спокій та відраду у важкі моменти життя.

Коли дівчинка стала дорослою й життєві проблеми почали сипатися з усіх сторін, вона згадала бабусину настанову й поспішила в найближчу церкву.

Всередині до неї підійшла жінка:

— Ви не так тримаєте руки!

З іншої сторони друга підбігла:

— Ви не там стоїте!

Ззаду третя шипить:

— Ви вдягли не той одяг!

А за нею чоловік бурчить:

— Хіба так хрестяться, це не правильно!

В результаті підійшла ще одна жінка й сказала:

— Ви краще йдіть звідси, придбайте посібник, як поводитися в церкві, а вже потім заходьте.

Тетяна в шоковому стані вибігла з храму, впала на східці й гірко заплакала.

І раптом, чує вона наймелодичніший у світі голос:

— Дитино, чому ти плачеш?

Жінка підняла голову, витерла сльози й побачила Ісуса Христа.

— Спасителю! Мене люди в церкву не пускають!

— Не переймайся, вони іноді й мене туди не пускають. – обійнявши Тетяну промовив Ісус.

Головне не який вигляд Ви маєте коли заходите до храму Божого, а що у Вас на серці та як спілкуєтесь з Всевишнім під час служби.

Джерело