Як тільки Ліля переконалася, що Володя справді буде зі мною розлучатися, миттю поміняла своє здивування на єхидну посмішку. Я тим часом непомітно увімкнула у своїй сумочці на телефоні диктофон. Вся наша подальша розмова була записана. І хоча я й пообіцяла зовиці, що не покажу цей запис її брату, та обіцянки я не стримала
Як тільки Ліля переконалася, що Володя справді буде зі мною розлучатися, миттю поміняла своє здивування на єхидну посмішку. Я тим часом непомітно увімкнула у своїй сумочці на телефоні диктофон. Вся наша подальша розмова була записана. І хоча я й пообіцяла зовиці, що не покажу цей запис її брату, та обіцянки я не стримала.
Якось у мого чоловіка з’явилася прихильниця. Жінка йому стала надсилати дивного роду повідомлення, та в соціальних мережах лайками та смайликами штормити.
Володя мій не був ласий на жіночу увагу, тому відразу ж її заблокував і заніс номер телефону в чорний список, але вона не заспокоїлася, а стала його діставати з іншого номера з подвоєною силою. Я навіть не знала переживати мені чи ні. Чоловік мені доводив, що не знає, цю пані і чому вона до нього так прив’язалася.
Я намагалася вірити, адже шлюб тримається на довірі. Але вважала за необхідне таки стежити за тим, скільки коханий витрачає на дорогу з роботи до дому, а також ревно ставилася до всіх змін у поведінці благовірного.
Я не могла приборкати свої ревнощі і стала часто закочувати Володі “бурі” на порожньому місці. Він на такі мої вибрики реагував дуже важко і бувало таке, що не розмовляв зі мною по кілька тижнів.
Найбільше мене дивувало те, що в повідомленнях пані було щось знайоме і мені здавалося, що я її знаю. Але вона категорично не йшла зі мною на контакт. Я їй писала:
– Ви навіщо пристаєте до одруженого чоловіка?
На всі мої запитання вона відповідала класичною фразою:
– Не стіна посунешся!
А потім взагалі наше спілкування припинилося, і вона більше на мої повідомлення не відповідала.
Я почала думати над тим, як мені її вичислити. У мене не було знайомих, які могли б знайти її за номером телефону. А одного разу мене немов осінило після того, як я прочитала в одному повідомленні: “Ти так класно виглядаєш у своїх чорних боксерах, мені хотілося б бачити на тобі їх частіше”.
Ліля, зовиця, мене не злюбила з першого дня. Вона як могла нам пакостила. Вона жила в гуртожитку, тому що я не захотіла жити з нею під одним дахом і вирішила, що для мене мої нерви важливіші, суперечок зі свекрухою.
Мене найбільше вразило те, що писати дамочка почала відразу після того, як свекри купили доньці ноутбук. Просто боксери, про які йшлося, я купила Володі при Лілі. Зараз вона нам практично не дзвонила, хоча до цього дошкуляла дзвінками по кілька разів за вечір. Тепер мені стало зрозуміло, звідки у пані новий номер чоловіка, адже він його сам сестрі дав відразу після того, як купив нову сімку.
Я вирішила, що заїду до Лілі після роботи і виведу її на чисту воду.
Я влетіла в її кімнату без стуку і одразу кинулася їй на шию:
– Твій брат пішов від мене! Він мене навіть з дому прогнав, куди ж мені тепер йти, я навіть гадки не маю. Ти можеш мені хоч якось допомогти, ти ж його сестра і ти його повинна знати краще за мене! – завивала я на плечі розгубленої, але при цьому дуже задоволеної Лілі.
– Він мені сказав, що не збирається жити з людиною, яка йому не довіряє. Але як же я можу йому довіряти, якщо точно знаю, що в нього з’явилася інша жінка.
Зовиця звільнилася з моїх чіпких обіймів і сказала:
– Ви точно розлучатиметеся, а якщо помиритеся?
– Та яке там. Він сьогодні пішов на розлучення подавати. Як він міг проміняти мене на якусь дівку, а потім ще й винною мене зробив. Я ж без нього не можу жити. Я прошу у тебе допомоги!
– Я так цього чекала! І це сталося! Тепер усе так, як і мало бути!
Я тихонько включила диктофон:
– Я не зовсім тебе розумію?
– Тепер мене брат забере з цього болота. Та це я йому писала. Ми вирішили, що перевіримо тебе. Якщо ти йому не вірила, значить у тебе самої є, що приховувати. Він мені вже повідомив, що подав на розлучення. – від радості зовиця навіть пританцьовувала.
Після цих слів я відповіла:
– Молодчина, а тепер мила передай привіт братику і ми йому після цього дамо послухати цей запис.
– Який ще запис?
Після цих слів я підійшла до Лілі ближче і прошипіла:
– Якщо ти ще хоча б один раз у житті надумаєш мені нашкодити, то я дам твоєму братові послухати те, що ти мені щойно розповіла. Я тебе попереджаю, не сунься в наше життя, адже ти ще не знаєш на які капості здатна я. Ти мене зрозуміла?
Ліля мені кивнула у відповідь і після цього я пішла. Коли я повернулася додому, то відразу все розповіла Володі. Я вирішила, що якщо вона цього разу суха з води вийде, то хто його знає, що вона наступного разу зробить. Зовицю все-таки провчили і відправили під “батьківське крило”. Так їй і треба, щоб вона свій ніс у чужі справи не засунула!
Фото ілюстративне