Може це і не моя справа, але я вважаю, що мого чоловіка обділили при розподілі спадщини. А якщо точніше, то він сам себе обділив – дозволив, щоб все забрала його сестра. Чоловік вважає, що їй потрібніше, при цьому він зовсім не думає про свою власну сім’ю.

Інша справа, якби у нас все було, але ж ми живемо в однокімнатній квартирі, і в найближчі років десять купити житло побільше ми не зможемо. Я розумію, що в його сестри скрутне становище, але чоловік, перш за все, повинен думати про свою сім’ю і про своїх дітей.

Мені 32 роки, у шлюбі з Олексієм ми вже 7 років, перший час житло знімали, а 4 роки тому взяли, нарешті, іпотеку. Нагромадили на перший внесок з нуля, вистачило тільки на те, щоб узяти однокімнатну квартиру на околиці. Але і за це дякуємо Богу, все ж краще, ніж жити на зніманні.

Три роки тому у нас народився син, якого ми принесли вже у власне помешкання. У батьків Олексія двокімнатна квартира, у моїх батьків – трикімнатна. Жити зі свекрухою я не захотіла принципово, та там і свекор із ще тим характером.

А у мене вдома теж не варіант, бо з батьками в квартирі живуть молодші брат та сестра, зараз їм 17 та 18 років. У нас із чоловіком багато було розмов на тему «а як далі», Олексій завжди казав, що у нас неодмінно буде двоє дітей, що з однокімнатної ми переїдемо у двійку як мінімум. Не буду приховувати, ми розраховували на спадщину.

Бабуся Олексія сама завжди говорила, що її житло онук та онука розділять між собою. Тобто продадуть, а гроші поділять. Сестрі Олексія, Марті, зараз 37 років, у неї двоє дітей 12 та 10 років. На момент, коли ми одружувалися, Марта була вже заміжня, жила на території чоловіка.

Добре жила, свекруха вдалим заміжжям дочки дуже пишалася. Чоловік – бізнесмен, є квартира, дача, машина. Марта з народження старшої дитини не працювала, займалася будинком, собою, дітьми. Свекрусі допомагала, але все якось потай від чоловіка. Нагромадити подушку безпеки могла, але чомусь не нагромадила. Та й залишилася тепер при своїх інтересах.

Рік тому Марта з чоловіком розлучилася, бізнесмен знайшов нове кохання. На рахунки дітей поклав кругленькі суми, пояснив, що це їм на освіту, плюс платив Марті аліменти. Їй було сказано, що з речей вона забере все своє, деякі цінності, але далеко не все і піде. Це чоловік так з нею вчинив через те, що Марта відмовилася бути поступливою і розлучитися тихо.

Мати з батьком прийняли дочку та онуків знехотя. Вони вже полюбили свій новий уклад, тишу квартири, повільні пенсійні будні, а тут таке. Марта довго не могла знайти роботу. За дипломом вона економіст, але робота помічником бухгалтера до першого декрету була єдиним записом у трудовій книжці.

Якийсь час Марта на аліменти тягла, але з батьком дітей примудрилася остаточно зіпсувати стосунки. Продавала потихеньку свої коштовні прикраси, що залишилися від шлюбу, і на ці гроші вона одягалася, віддавала батькам за комуналку.

Зняти квартиру зовиці не було за що. Олексій шкодував сестру, свекруха зітхала, свекор обурювався.

А потім не стало бабусі, матері моєї свекрухи. Заповіт є, і згідно з ним, квартира тепер належить обом онукам. Тобто порівну Олексію та Марті. Але мій чоловік відмовляється вступати у спадок на користь сестри. Він пояснив, що у нас яке не яке, але житло є, а в Марти двоє дітей і така ситуація, їй важко, тому треба по-родинному допомогти.

Звичайно, з рішенням чоловіка я не згідна, бо я теж важко працюю, виплачуючи наш кредит за квартиру. То чому Марті все має дістатися просто так?

Так, зрештою, можна не відмовлятися від своєї частки спадщини, нехай живе Марта в тій квартирі з дітьми, доки ситуація у неї не налагодиться! Про сестру ти подумав, кажу, а про свою сім’ю ні? Марта каталася як сир у маслі довгі роки, вона мала думати про своє майбутнє, про те, що може залишитися без чоловіка. Не думала? По салонах бігала, шмотки купувала дорожчі, ніж моя зарплата? А тепер вона, нещасна, і всі її мають жаліти.

Із чоловіком ми через це серйозно посперечалися. Свекруха задоволена наміром сина: благородно ж відмовитися на користь сестри. Свекор посміявся з простодушності Олексія. І я зі свекром цілком згодна.

Я чоловікові так і сказала, що якщо він відмовиться від спадщини, то я подам на розлучення. Для мене це буде прямо показник того, як чоловік ставиться до моїх інтересів, до інтересів нашої родини. Сестра — це добре, але не в ущерб своїй дитині про неї треба думати.

Я навіть готова помінятися з Мартою квартирами: ми в її двокімнатну квартиру, а вона сюди, в однокімнатну. Закінчимо платити іпотеку, переоформимо. Але мене ніхто в цій родині не чує і до моєї думки не прислухається.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Джерело