Я прийшла з магазину і поклала авоську з продуктами на стіл. В середині був і чек. Свекруха відразу одягла окуляри, і давай вичитувати, що я купила і за яку суму. – Тебе ніхто не вчив економити? Чи ти забула, що мій син один тебе і дитину забезпечує? – І тут я виклала, все як на духу!

Мене звуть Уляна. Коли я виходила заміж за Дмитра, я не могла подумати, що він такий жадібний.

Коли ми з ним відгуляли весілля, ми були студентами. Які ми мали гроші? Наша стипендія та те, що давали нам батьки. Мої батьки родом із села і тому я привозила м’ясо, картоплю, різні соління та варення. Ще батьки давали мені трохи грошей на одяг. А от батьки Дмитра були досить багатими людьми. Вони постійно давали гроші, але лише своєму синові.

Свекруха мене відразу ж попередила після весілля:

– Поки що студенти і ніде не працюєте, тож кожен забезпечуватиме себе сам. Ми тебе не утримуватимемо. Нехай цим займаються твої батьки. Ось коли зароблятимете самостійно, тоді і житимете, як захочете. А гроші, які ми даємо нашому синові, він витрачатиме лише на себе.

Мені стало дуже прикро це чути. Адже продукти, які я привозила, ми їли разом. А гроші, які давали Дмитру його батьки, він витрачав лише на себе.

Через півтора роки ми закінчили навчання та влаштувалися на роботу. Мені пощастило: я знайшла собі хорошу роботу і отримувала у 2, а то й у 2,5 рази більше, ніж Дмитро. Але в нас був із ним загальний сімейний бюджет. Я це вважала правильним: ми ж сім’я.

Щоправда, звичайно, траплялися й непорозуміння. Наприклад, коли я думала, що ми маємо гроші, а Дмитро, виявляється, їх усіх витратив на себе.

Дмитро довго не міг працювати на жодній роботі. Іноді він три-чотири місяці сидів дома. Потім знаходив якусь роботу, але не дуже прибуткову.

Мої батьки, як і раніше, допомагали нам продуктами. А от батьки чоловіка вже не допомагали. Вони вважали, що свій батьківський обов’язок вони виконали, коли дозволили нам жити в квартирі, яку вони раніше здавали в оренду.

Через два з половиною роки я пішла в декрет. Мені вдалося вмовити начальство взяти мого чоловіка на моє місце.

Потім на світ з’явилася наша донька Мілана. А десь через місяць мій чоловік мені заявив:

– Я зараз працюю один, а ти отримуєш допомогу. Тепер давай, щоби все було по-чесному. Свою зарплату я витрачатиму так, як захочу. А ти свою допомогу можеш витрачати, як хочеш. А ось на Міланку ми скидатимемося.

Я була здивована, коли це почула. Ось з чого я мала скидатися на дочку? Адже я отримувала копійки!

Наше сімейне життя перевернулося з ніг на голову. Дуже часто приходила свекруха і вимагала, щоб я показувала їй чеки, що я купувала для своєї дочки.

Я готувала їжу та продукти купувала я за свої гроші. Дмитро їв їжу, а ось гроші мені ніколи на продукти не давав. Але при цьому Дмитро купував собі гарний одяг. Іноді він навіть ходив обідати до ресторану, а потім про це мені розповідав.

Я закривала очі на таке життя рік. Я на всьому заощаджувала і багато в чому собі відмовляла.

Через рік мій терпець увірвався. Я сказала своєму чоловікові, що виходитиму на роботу. Саме на своє місце, на якому зараз працював мій чоловік.

– А з ким же буде Мілана? – Запитав у мене чоловік.

– А ми найматимемо няню, і оплачуватимемо її навпіл!, – відповіла я.

Чоловік розлютився і пішов. За годину він повернувся додому, але приїхав уже не один, а зі своїми батьками.

Свекруха була дуже розлючена. Вона раптом почала на мене вигукувати, як ненормальна:

– Ти що робиш?! Ти що хочеш свого чоловіка залишити без роботи? Ти хочеш його кар’єру зруйнувати? Тобі грошей мало? Тож навчись економити! Ти й так зламала життя нашому синові тим, що змусила на собі одружитися, а потім цікавим станом “ощасливила”! А тепер ти хочеш, щоби він ще без роботи залишився!

Тобто той факт, що Дмитро залишив мене та нашу доньку без засобів існування, свекруху зовсім не цікавило.

А мені було дуже прикро, що моя дочка ходить в одязі, який віддавали мені подруги.

А поки я на всьому економила, мій чоловік ходив до ресторану.

Я зрозуміла, що мій чоловік – дуже жадібний і що він – справжнісінький егоїст. Тож я подала на розлучення. Я вийшла працювати на своє місце. А мого чоловіка звільнили.

Я винайняла квартиру і працювала. А цілий рік моя донька жила у моїх батьків у селі. Я до неї приїжджала лише на вихідні. А потім я змогла влаштувати свою дочку в дитячий садок та забрала її до себе.

Дмитро сплачує на дочку дуже маленькі елементи. Він навіть спочатку вимагав звіту про те, куди я витратила гроші, але я на нього не зважала.

Зараз ми живемо з донькою удвох, і у нас все добре. Я збираю гроші на початковий внесок іпотеки.

Коли я чую від своїх подружок про роздільний бюджет у сім’ї, я лише гірко посміхаюся. Адже я знаю, що це таке, як ніхто інший… на жаль!

Фото ілюстративне

Джерело