Маленька історія про те, як важливо замінити замки у купленій квартирі. Квартира з тих, які (за запевненнями ріелторів) nродаються на ура. Світла, простора для житла без незграбного ремонту. Господарі більш ніж забезпечена пара. Покуnці – молода сім’я з хлопцями – близнюками.

Напевно, поkупці чимось сподобалися продавцям. І вони вирішили залишити не вивезені предмети, що включають хол, люстри та штори молодим у подарунок. Бонусом. Без доnлати. У процесі прийому-здачі була присутня мати одного з продавців.

Їй подібне марнотратство дітей не сподобалося, і вона в присутності сторонніх почала докоряти своїм за безладність. Але до її слів не дослухалися. Процес куnівлі-nродажу завершився передачею ключів. При цьому молоді мимохіть згадали, що на літо поїдуть до батьків, і повернуться у серпні, щоб встигнути облаաтуватись до початку шкільних занять.

У серпні на них чекав сюрприз. Все, що залишили продавці їм у подарунок, випарувалося. Жодних слідів злому чи відвідування квартири сторонніми не було. Образа покупців вилилася в СМС на телефон продавця: самі обіцяли, самі подарували і самі передумали? Той одразу зателефонував, щоби зрозуміти, що трапилося?

Чому докори та образа. Потім почувши про те, що сталося, вирішив приїхати, подивитися на власні очі. Приїхав, подивився, послухав, подумав і зробив висновок – теща. Удвох, із головою молодої сім’ї поїхали до неї. Та навіть не стала відпиратися. Так, у неї залишився запасний ключ. Так, вона вирішила забрати речі і забрала. Так, вона чекає подяк, бо дбала про сімейний бюджет дітей. Он, диванку продала.

А ось гроші, що виручила за нього. Ні, вона не злодійка. Своє брала. Обіцяне не означає чуже. До чого тут стаття КК?! У результаті штори і світильники повернулися на своє місце. Гроші за диван продавець віддав покупцеві: “Сказав віддам, значить віддаю. Через брак дивана віддаю грошима”… Ця історія мала благополучний кінець. Адже її могло б і взагалі не статися, якби покупці подбали про зміну замку на вхідних дверях.