Я вже кілька днів сама не своя через ситуацію, яка склалася в родині мого сина. Вся справа в тому, що у моєї невістки з’явився інший, і я про це випадково дізналася, але мій син про це поки що нічого не знає.

Євгену 27 років. Я народила його в 20, тому його рішення одружитися в 22 роки я не засуджувала і ніяк не намагалася відмовити. Хоча, звісно, ​​вважаю, що вони поспішили.

Зі своєю майбутньою дружиною Євген познайомився в університеті. Рік вони просто зустрічалися, а потім він зробив пропозицію.

– А чого тягнути? Я її люблю, нам добре разом, – сказав син.

Майбутня дружина сина, вродлива і великоока дівчина на ім’я Ольга, з першого погляду мені не дуже сподобалася. Я не стала будувати підступи і плести інтриги, вирішила просто придивитися до неї краще. Знаю, що так буває, коли матері просто ревнують синів до їхньої другої половинки, але це явно був не той випадок.

По спілкуванню у нас з Ольгою все було добре, вона виявилася приємною, веселою та вихованою дівчиною, акуратна, господарська, вміла непогано готувати. Однак у мене на душі було якось неспокійно, але ділитися своїми порожніми домислами і заважати синові створювати сім’ю я не стала.

Батьки Ольги зробили їм на весілля шикарний подарунок: віддали їм однокімнатну квартиру, а самі зробили ремонт на дачі і переїхали жити туди. Так діти одразу після весілля стали жити окремо своєю маленькою сім’єю.

Живемо ми поряд, тому Ольга та Євген часто приходили до нас у гості, ми з чоловіком теж іноді заходили до них на чай. Невістка часто готувала смакоти і приносила нам до столу, вдома вони завжди були чисто, прибрано. Здавалося б, що в сина склалося все чудово, але те незрозуміле почуття тривоги мене все одно не покидало.

Перший дзвіночок був, коли кілька місяців тому я йшла з роботи і випадково побачила Ольгу, яка сиділа в автомобілі з якимсь чоловіком. Я спочатку подумала, що я обізналася, але потім Ольга вийшла з машини і я зрозуміла, що це все-таки була вона. Я не надала цьому значення, ну, можливо колега підвіз, всяке буває.

Через кілька днів я поїхала до подруги, яка мешкає на іншому кінці міста. Ми вирішили піти посидіти у найближчому кафе. Я ніяк не очікувала побачити там невістку, тим більше я знаю, що вона працює неподалік будинку, а сюди добиратися нам не менше години. Ольга якось занервувала, коли мене побачила. Привіталася, пояснила, що вона тут по роботі, і побігла.

Ольга вибігла з кафе, з вікна я помітила, що вона комусь телефонує. Мене це трохи напружило. Але далі сталася ще одна ситуація. Якось пізно увечері син прийшов до нас додому.

– А де Оля? – запитала я, коли побачила, що він один.

Син сказав, що дружина затримується на роботі, у них новий начальник, і тому зараз у неї трохи змінився графік. Я стала часто помічати, що Ольга не буває вдома вечорами і часто йде кудись на вихідні.

Через якийсь час моя подруга знову запропонувала мені зустрітися, і ми вирішили знову зайти в те кафе, де сиділи минулого разу. Яке було здивування, коли я знову побачила там Ольгу, тільки цього разу вона була вже не одна, а в компанії того ж чоловіка, з яким сиділа в машині. Вони трималися за руки і, судячи з їхніх поглядів та манер розмови, це була далеко не робоча чи дружня зустріч. Було цілком очевидно, що це таке.

Я не стала церемонитися і підійшла до їхнього столика і сказала невістці все, що про неї думаю. Того ж вечора Ольга прийшла до мене додому. Мій чоловік тоді був на добу, тому вдома я була одна і не встигла ще нікому нічого розповісти.

Невістка благала мене нічого не говорити синові, сказала, що закохалася у свого колегу і нічого вдіяти з собою не може, обіцяла припинити ці стосунки.

– Незабаром у Євгена день народження, не треба псувати йому свято – говорила Ольга.

Невістка благала поки що не розповідати йому нічого, не псувати свято синові, каялася і клялася, що порве зі своїм колегою.

Я не повірила в її слова, але й псувати синові свято теж не хочу. Сказала Ользі, що не хочу з нею зараз розмовляти та виставила її із квартири. Дуже боляче усвідомлювати та бачити, що син справді так сильно любить свою дружину і робить для неї все, а вона з ним так вчинила. Син про це не знає, це абсолютно точно. Він розповідає, що у них все добре, завжди дуже хвалить Ольгу, радіє, що йому так пощастило з нею, а тут таке.

І мовчати не можу, і синові розповідати боюся, бо не хочу псувати з ним стосунки. Рано чи пізно він сам дізнається про все і ще більше образиться, якщо зрозуміє, що я нічого йому не розповіла, а в мене духу не вистачає.

Намагаюся уявити себе на його місці, наприклад, якби мені зрадив чоловік, а моя мати мені таке про нього розповіла… Навіть не можу уявити своєї реакції. Вже кілька днів ходжу в роздумах, не знаю, як правильно вчинити.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Джерело