Катерина почула розмову доньки із чоловіком. -Мама то посуд не так складе, то телевізор rолосно слухає. Набрuдло мені це все

Катерина працювала на городі, коли до неї приїхала донька з онуком. Жінка ледь-ледь розігнулася, сильно боліла спина. Потрібно було заходити в будинок, та ось від того, що довго в одному становищі була, суглоб захворів, і важко випростати ногу. Все ж таки Катерина дійшла до будинку трохи кульгаючи.

Донька вже господарювала на кухні, а онук бігав навколо пічки. -А що ж ви так багато продуктів привезли, я стільки не з’їм. -Нічого, мамо. На потім лиши, — у голосі доньки Катерина одразу почула тривогу та недомовленість, але розпитувати не стала.

Коли онук заснув, то дочка сама завела розмову: -Мам, я тут сказати щось хотіла, — нерішуче почала донька -Що ж у вас трапилося, говори швидше, не томи. -Чоловік каже, нам потрібно другу дитину наpоджyвати. -Ну Так це ж чудово! — Зраділа Катерина. -Так, все було б так добре, якби не те, що квартира замала.

Ми хочемо її продати і взяти трохи більше. Тільки в іnотеку на 20 років залазити не хочеться. Ми подумали, може, твій будинок теж продамо, все одно він уже старий. -А Я-то куди подінусь? -А Ти з нами житимеш. Не будеш на городі мучитися, будеш частіше з онуками проводити час.

Робити нічого, довелося погодитись. Переїхали до великої квартири. Спочатку все було чудово, допомагала Катерина доньці з господарством, з дітьми. А потім почула розмову доньки із чоловіком. -Мама то посуд не так складе, то телевізор голосно слухає. Набридло мені це все.

Ще багато чого наговорила дочка, Катерина не витримала і сказала: -Так якщо я тобі стільки незручностей завдаю, то краще піду. Катерина прийшла до свого сина: -Так і знав, що скоро до мене прийдеш. -Від куди ти знав, синку? -Так сестра дзвонила, пропонувала, щоб ти по черзі в мене та в неї жила.

-Я Вам що річ якась? Як rроші були потрібні, так ви приїжджали до матері, добре зверталися. А зараз нічого не ставите. Катерина повернулася до свого села, підійшла до рідного дому. А там на ділянці був чоловік. -Ви вибачте, я просто жила тут все життя. Ніяк відвикнути не можу.

-Так, а що ви надворі, холодно вже. Заходьте. – сказав чоловік. Катерина розмовляла з ним. Виявляється, йому просто був потрібний невеликий будиночок для рідкісного відпочинку, так він у місті працює постійно. Запропонував мужичок Катерині у домі жити, доки його немає доглядати хату. А як приїде, то вона як кухар та домогосподарка буде. Катерина з радістю погодилася.

КІНЕЦЬ.