Говорила мені мама: «Не прибирай ти постійно, поки чоловіка немає. Він думатиме, що ти нічого не робиш, а порядок просто сам собою завжди наводиться».

Я не вірила, поки одного разу між нами не відбулася розмова.

Чоловік: «Я більше за тебе втомлююся, адже з роботи пізніше приїжджаю.» (Йому з роботи довше їхати).

Я: Ну і що. Поки ти їдеш, я тут порядок наведу».

Чоловік: «Та ну, нічого ти не робиш. Я як не приїду з роботи, ти сидиш телевізор дивишся.

Я: «Опа. А порядок тут хто, Попелюшка щось наводить, поки що нас немає?»

Чоловік: «Та чого його тут наводити те. Нічого ж не забруднюється. Вигадуєш ти все.

Я: «Ах так! Ну добре. Не доторкнуся до домашньої роботи, поки пробачення не попросиш.»

Минає три дні. Раковини, туалет, плитка вже брудні. Підлоги все у смітті та крихтах. Чоловік незадоволений, але мовчить. Ще такого бардаку в нас вдома, ніколи не було.

Тут варто пояснити, що у нас просто живе тато-свин, який вічно бардак наводить, але його вже не переробиш. Доводиться підлаштовуватися. А мати лежача. Тож усе на мені.

Минає тиждень. Усі підлоги брудні, шар пилу утворився. Чоловік мовчить. Я не прибираю.

Минає два тижні. Я тримаюсь із останніх сил. Вже наче у свинарнику живемо. Добре, що чоловік уже сам не витримав: «Добре, вибач. Може поприбираємо разом?»

Ось, з того часу не геройствую. Не цінують чоловіки, як не бачать, що ти щось робиш. Думають, що все просто таке чисте. Тепер прибираю за чоловіка і він ще допомагає.

Фото ілюстративне – спеціально для ibilingua

Джерело