Ви не уявляєте, як мене дратують ці новомодні психологи, коучs та інші наставники. То вселяють дівчатам, мовляв, ти королева і гідна всього, і яхт, і діамантів. Але з чого? Або навпаки довбають у мозок: радуйся, якщо він взагалі звернув на тебе увагу, будь йому корисною. Невже не можна задіяти точні науки і логіку, якщо здоровий глузд відсутній?

Мене хлопець моєї дочки дратує. Ось начебто зустрічаються не так давно, але він уже проводить у неї вихідні з ночівлею. Вона всіляко демонструє йому і вміння готувати, і поступливий характер, не виносить мозок і не лізе до телефону. Вона взагалі така, це не демо-режим. Але ось функція “чужого не бери” у неї розвинена, а захищати своє вона не може.

І хоч би писали про це, так ні: кожен піариться, як може, і що пишуть у “корисних порадах” – це жах.

Дзвонить мені дочка:

– Мам, я до тебе за грибами солоними заїду, мій Діма так любить.

– А що ж “твій Діма” – це вона не дозволяє його ні нареченим називати, щоб не наврочити, ні співмешканцем, а то прикро, – сам тобі грибів не привезе?

– Ну, як я йому скажу, незручно. Та й похвалилася, що ми з тобою солили.

Я перейшла на відеозв’язок, щоб обличчя було видно. Почала розпитувати, як та що.

Донька каже, він до неї у вихідні обов’язково букетик привозить. І лишається на всі вихідні.

– Із букетиком приїжджає? А ще із чим?

– Мамо, що означає, з чим? Я його хіба заради чогось люблю? Ти взагалі багато чоловіків бачила, що кожного тижня квіти дарують?

– Та краще б не бачила, буркнула я ї. І порахувала:

– Два дні — це шість разів поїсти як мінімум та ще й перекусити. Воду він ллє, косметику витрачає. Одяг йому перуть, це електрика та порошок, ціла пачка за місяць. Час витрачається, на вихідні замовлення на підробіток уже не взяти. А головне, і сама під боком, це вам не 1000/година, а цілодобовий сервіс. І прибирання на тобі, і навіть своя квартира, не треба номер знімати. Йому суцільні плюшки, а тобі його візити о котрій встають?

Непогано так за букетик ціною 300 гривень? Куди б мені за 300 гривень на всі вихідні відпочити сходити?

На честь доньки, вона психовати не стала, зізналася:

– І сама про це думаю, але як сказати?

– Не знаю, що у вас за кохання, якщо ви не можете поговорити. Але якщо чоловік зараз не може тобі шматок м’яса купити, як ти з ним домовлятимешся, коли дитина з’явиться?

Думала донька ще майже місяць, потім наважилася.

– Я до тебе їду, ти чекаєш? Так скучив за твоєю лазінню!

– Чекаю! І список продуктів зараз скину, все, що для лазання треба.

Хлопець приїхав злий:

– Ти мене за кого вважаєш? Весь цей час сама стільки витрачала, а я тут у тебе як альфонс ходив? Щоб не було цього. Якщо мені розуму не вистачає збагнути, ти мені кажеш, зрозуміла? І ось тобі гроші на господарство.

Так і з’їхалися мої діти. Живуть разом, на дитину чекають. Навчилися розмовляти.

Джерело