У нашої з братом мами є дача. Хороша, з усіма умовами та великою ділянкою. Тато, коли ще був живий, поставив для онуків гірку, гойдалку і пісочницю.

Сама мама – нітрохи не городниця: залишилися ягоди та плодові дерева, ще вона вирощує зелень та квіти.

А лазня і зроблена татовими руками альтанка – найкраще місце для п’ятничного релаксу після важкого трудового тижня. Так вважаю не лише я, брат теж раніше так думав. Це зараз Жені не можна думати – він одружений, там вона за двох думає.

Олеся не любить нашої дачі. Ще б пак: треба листя з пісочниці прибрати, привезти мішки з новим пісочком, басейн накачати, води туди принести. А це все — робота! А Леся хоче відпочивати! І хоче, щоб Женя відпочивав!

А то експлуатувати його хочемо на безоплатній основі, хитрі які! І байдуже їй, що все це треба робити для комфортного відпочинку дітей. Якщо коротко: якщо наша дача – не all inclusive, то нічого там робити.

Наші з Олесею діти однолітки. Нині обоє пішли до першого класу. Але ось невдача: племінник не вмів читати. Зовсім ніяк. Тому Леся в школі не з’являлася – їй було не зручно. Відвідував збори та вирішував усі шкільні справи Женя. У тому, що племінничок – неук, винна була моя мама. А хто ще?

У травні, коли пройшли випускні у дитячих садках, мама запропонувала забрати обох онуків на дачу на все літо.

Я свого відправила, тим більше – там всі умови для дітей створені, а ось невістка заявила: нічого її синові там робити, бабуся така-сяка, не встежить, ще й робити щось змусить, тому він краще ще в садок походить до серпня.

Ще й їм з Женьою треба буде приїжджати, щось привозити, а там і робити щось доведеться. Навіщо?

За літо мати навчила мого сина читати. Він і раніше вмів, але за складами і дуже повільно. А варто було забрати його додому, як я здивувалася: Артемчик бігло словами читає.

А син брата й невістки такими успіхами похвалитися не міг: його батьки все літо працювали, вечорами відпочивали, і взагалі, дотримувались логіки – у школі навчать, інакше навіщо вона взагалі потрібна, ця школа.

П’ятого вересня у мами був день народження, куди запросили сім’ю Жені. Моя дитина вирішила похвалитися новим талантом і читав все поспіль. Треба було бачити, як обличчя Лесі витяглося. Слово за слово, і вона пирхнула:

– Нічого дивного! Наочний приклад, коли один онук – коханий, а другий – так, бур’ян!

Мама заперечила, що вона запрошувала обох дітей. Але ще й винною залишилося. Вивертам Лесиної логіки можна тільки позаздрити:

– Ви ж не попередили, що їх навчатимете! Треба було сказати, тоді б і мій з Вами поїхав!

Женя приструнив свою дружину, свято було зіпсоване, вони швидко зібралися і пішли.

Мама, вся у докорах сумління за те, що один з її онуків не вміє читати, знайшла дитячий розвиваючий центр, розташований неподалік будинку Жені, зателефонувала туди, все дізналася, приготувала озвучену ними суму грошей за курс «Я читаю», і зателефонувала Лесі.

Дружина брата милостиво погодилася, щоб мама водила онука на заняття. За півтора місяці племінник цілком добре освоїв грамоту. Мама не чекала подяк – вона зробила це все заради онука, якого любить анітрохи не менше, ніж мого сина.

Наприкінці жовтня всі знову зібралися, але вже на ювілеї Жені. Олеся попросила гостей приходити без дітей.

Ближче до кінця вечора я помітила, що мама дуже засмучена. Додому ми з нею їхали разом, вона поділилася причиною зіпсованого настрою:

– Я чула, як Леся з сином розмовляли. Не хотіла підслуховувати, але невістка так голосно говорила. Вона згодна, щоб її син поїхав на дачу наступного року, і просила Женю, щоб він мені це повідомив. Вона сказала сину, що я це заслужила, виправивши свою помилку! Яку помилку? Коли так стало: щоб взяти онука на дачу, треба спочатку це заслужити? Мені так стало неприємно. Візьму, звісно, ​​куди подінусь? Але як все це некрасиво і не по-людськи.

Ось так. Сама Леся на дачу не їздить. Женю не відпускає навіть для того, щоб він маму відвіз. Сина не відпускає – раптом мати не встежить.

А варто було мамі викласти кругленьку суму і вирішити проблему з читанням, яку мали вирішувати батьки, – як усе, бабуся заслужила компанію онука на ціле літо. І дача одразу не таким вже поганим місцем стала для невістки. Я би на маминому місці відмовилася брати їхнього сина, але мама так не зробить.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.

Джерело