Якось одна моторна молодиця в літній кав’ярні голосно пояснювала співрозмовникові, чому не ходить до церкви та й не надто дотримується заповідей.

Казала, що, поки молода, хоче пожити у світі для себе, зробити кар’єру, побачити все, а от коли постаріє, та буде такою, як ті бабці, що ходять до церкви і моляться там годинами. А поки що недільне Богослужіння займає в неї багато часу, а він їй потрібен для інших справ, які наразі є важливішими.

Духівник, який саме проходив поблизу, взяв зі столу молодої жінки склянку із соком, яку вона собі замовила, і мовчки почав пити. Коли рідини залишилось лише трохи на денці, запропонував здивованій пані:

– Допийте це, будь ласка.

Та розсердилася:

– Що за безглузді жарти! Чому я маю допивати це після вас?

– А тому, що ви те саме пропонуєте Богові, – зітхнув мудрий священик.

– Поки молоді, сильні, здорові, ви хочете жити у своє задоволення, а решту часу, який вам уже й не надто потрібен, хочете віддати Богові.
Боюся, пані, що Господь так, як і ви, не допиватиме того, що залишилося.

Цінуймо Божий дар життя і дякуймо Господу повсякчасно!

Джерело