Дівчата нині хитрі пішли. Не знаєш, кому можна довіряти, а кому – ні. У мого Петі з’явилася дівчина, цілком гарна, розумна; і так як у них все серйозно, ми вирішили організувати їм незабаром весілля, а потім відправити в весільну подорож.

Подарунок я вже вирішила, який даруватиму, але моя подруга Даша каже, що ключі від квартири без юридичного оформлення – це не подарунок, а проста провокація. Я так не вважаю, адже не знаю, ким зрештою виявиться моя майбутня невістка. Може, вона заради грошей виходить заміж за мого Петю. Не хочу безпідставно на когось звести наклеп, але в житті все можливо.

Може після заміжжя вона квартиру собі перепише, а мій наївний синочок, вірячи кожному її слову, робитиме те, що вона каже? Я думаю, що нині світ такий, що довіри ні до чого не залишилося, і тому я йду на крайності. Я і своїй доньці куплю квартиру, не ставитиму різницю між дітьми, але і на неї не оформлю квартиру.

Яка їм різниця, на кого юридично оформлена, головне — вони можуть жити там скільки завгодно, ремонтувати, змінювати все, що хочуть. Думаю, поки я жива, все оформлятиму на себе, а після моєї смерті, коли мої очі не будуть цього бачити, то нехай роблять, що хочуть.

Кожна дівчина мріяла б про квартиру в хорошому місті. Та й наше місто хороше і гарне, тому я несильно довіряю невістці. Звичайно, буду тільки рада, якщо мої ці сумніви виявляться помилковими, і мій синочок набуде щастя, нехай так пізно – у 29 років, але, як то кажуть – краще пізно, ніж ніколи.

Задумуюсь над тим, як уявити подарунок, щоб мій син не ображався на мене за таку недовіру, але й прийняв ці ключі у подарунок. Може взагалі подарувати кухонний набір і на цьому все, щоб зрештою не виявитися поганою людиною, якій шкода чогось для свого сина.

Джерело