Я навіть не знаю, як і назвати моїх маму й тата батьками.

Півроку тому я розлучилася, повернулася з дитиною до батьків. Поки що так, і, на жаль, без варіантів. Окреме житло мені не світить, навіть оренду не потягну. Доньку Софійку в садок влаштувала і сама туди ж пішла працювати. Зарплата в садочку, звичайно, копійчана, але й плюсів чимало: поруч з будинком, дитина на очах, обід на роботі, лікарняні можна брати, коли треба. Завідувачка не в захваті, але мовчить, тільки зітхає. А в офісі б таке терпіти точно не стали.

 З батьками уживаюся, але є нюанси.

Мама з татом у мене ще відносно молоді, працюють обоє. Квартира трикімнатна, так що дуже ми з донечкою їх не стиснули. Звичайно, з приводу мого розлучення і всього цього вони не в захваті. Та й зрозуміло, єдина дочка тепер сама з дитиною. У дівчат, колишніх однокласниць, кар’єра, поїздки, життя ключем вирує. Відчуваю, батьки засмучуються. Але я їм все одно дуже вдячна, що прийняли, дали притулок, допомагають.

Ось тільки мама заявила якийсь час тому:

 – Дочко, ти працюєш, тому, будь ласкава, плати за своє проживання у нас! – і тато маму підтримав.

Але ж я й так на утриманні у батьків не перебувала! З мамою домовилися, що ми з Софійкою вкладатимемося на комуналку та харчування – і щомісяця я три тисячі віддаю в спільний бюджет. Я розумію, що це мало за двох, але більше в мене зараз просто немає. Стажу мало, лікарняні оплачують символічно, а аліменти колишній ось тільки почав платити. А тепер мама зажадала до тиз трьох ще 2000 гривень мовляв, комунальні зросли ж.

Мені здається, це ненормально – брати гроші з рідної доньки у подібній ситуації, але я мовчу.

Для мене 5 000 гривень на сьогоднішній день – дуже значна сума, більше половини зарплати. майже весь місячний дохід. Могли б молоді батьки, які працюють, і не забирати у мене й онучки останнє.

Краще б я ці гроші витратила на себе та на дитину. Фруктів купила б одяг, взуття.

Чи все правильно, і я, як доросла здорова людина, зобов’язана сама платити за себе та свою дитину? Сама кашу заварила – і із заміжжям, і з розлученням, і з дитиною – тепер самій і розгрібати? Але ж навіщо тоді рідні люди, родина, якщо не для взаємопідтримки?

Але батькам я все одно вдячна за дах над головою. Швидше за все, витрачають вони на нас і більше 5 тисяч – якщо рахувати світло, інтернет, окрему кімнату в квартирі, та ще й харчування.

І все ж хочу запитати, чи мають мої батьки рацію, що беруть у мене гроші? Просто знаю багато випадків, коли діти живуть у батьків просто так, ті ще й допомагають і їм, і онукам. А ось у мене зовсім не так.

Передрук без посилання на Ibilingua.com. заборонено.

Фото ілюстративне, Ibilingua.com.

Джерело