“Зараз он стільки можливостей: хочеш вuпічкою займайся, хочеш – пиши студентам роботи, хочеш – одяг в Інтернеті продавай. Ніхто в декреті не сnить серед білого дня!” – заявила мені свекруха
Я більше терпіти не можу постійний контроль та докори своєї свекрухи. Почну з того, що в декреті я вже два роки. У нас з чоловіком росте син Матвійко. От тільки свекруха навіть не дає мені спокійно дихнути у власній квартирі. Недавно вона зайшла нібито до внука. Дитина в той час спала на обідній сон, я також завжди лягаю із сином, адже за день неабияк втомлююсь. Свекруха коли це почула, мало не здуріла. Її обуренню не було меж.
Як це я смію з дворічною дитиною лягати спати в обід, краще б чимось зайнялася по дому. Так і в очі мені сказала, що я скоро перетворюся на тварину, якщо вестиму подібний спосіб життя. Мовляв, я нічим увесь день не займаюся, лише їм та сплю. Хоч звідки їй взагалі знати, як проходить мій день?
– Он всі дівчата твого віку крутяться, шукають підробіток, щоб допомогти своїм чоловіком забезпечувати сім’ю, – заявила вона.
Мій чоловік, Борис, на даний час єдиний, хто утримує нашу сім’ю. Ірина Степанівна сказала своєму синові, що я могла б також заробляти гроші в дім. А дитина зовсім для цього не перешкода, тим більше дворічна. У неї он теж був Борис, і все життя вона якось крутилась та заробляла, ще й без чоловіка.
Зараз он стільки можливостей: хочеш випічкою займайся, хочеш – пиши студентам роботи, хочеш – одяг в Інтернеті продавай. Ніхто в декреті не спить серед білого дня!
І це все свекруха пред’явила Борисові.
Я, звісно, все розумію, але не кожному вдається добре випікати чи ще щось…
– Інші жінки хапаються за будь-яку можливість заробити. Собак вигулюють, дітей з садка забирають, іграшки виготовляють. А ти просто нічого не хочеш. Мій Борис забезпечує тебе, а ти хоч би що. Як можна взагалі так жити? – продовжувала вона своє.
Робота мого чоловіка пов’язана з оформленням замовлень. Сказати, що він важко фізично працює, я не можу. Він встигає і пообідати, і зі співробітниками порозмовляти, і в телефоні посидіти. Зарплата в нього 10 тисяч гривень. Раніше Борис заробляв значно більше, втім останнім часом через нестабільне фінансове становище його зарплата не така вже й велика. Квартиру ми орендуємо.
Оплата комунальних послуг, продукти – і ледь дотягуємо до кінця місяця.
Деколи приходиться жити на кредитних коштах.
– Є сім’ї, в яких набагато гірша ситуація, ніж в нас. На їжу вистачає, дах над головою є. Тим більше робота в мене непогана, щомісяця виплачують зарплату, не звільняють. То чого ще шукати, – запевняє мене Борис.
Тільки-от мені радіти нічого. В чоботах он вже три роки ходжу одних і тих самих, плащ протертий…Про салони краси взагалі мовчу. Придбати собі нові речі не можу, дорого. Та й краще дитину одягну. Я й подумати не могла, що до такого опущуся. Але гірше за все – Борис зовсім не бачить проблем у нашій сім’ї. Наслухався своєї мами й тільки повторює: “Якщо тобі не вистачає грошей – шукай підробіток. Дитина вже не маленька”.
Ну як так можна? Син наш надзвичайно активний, за ним увесь час потрібно дивитися. А чоловік зі свекрухою і дня не втрачають, щоб не сказати, нібито я нічого не роблю. Коли мені працювати, якщо я увесь день проводжу з дитиною? І взагалі, забезпечення сім’ї – діло чоловіка, а не проблема жінки. Міг би й знайти собі кращу роботу.
Як ви думаєте, хто з нас має рацію?
Чоловік зобов’язаний забезпечувати свою сім’ю, коли дружина доглядає їхню спільну дитину? А якщо його заробітку вистачає тільки на продукти? Це я мовчу про оновлення гардеробу чи відпочинок. Не сперечаюсь, в наш час жінки бувають часто успішніші за чоловіків і можуть самі заробити на себе та свої забаганки. Але чи потрібний тоді чоловік? Та й не думаю, що покупку нового взуття чи пальто можна назвати забаганкою.
Свекруха не дає мені спокою і щоразу повторює, що замість того, щоб пиляти Бориса, я б давно вже могла заробляти гроші. Мовляв, її сина потрібно пожаліти. Він і так втомлюється на роботі. Хіба це справедливо, щоб її син важко працював, а я вдома сиділа?
Чесно, вони мені вже обидвоє набридли. Найняти няню – не варіант, нам просто не вистачить коштів. Свекруха з онуком сидіти не буде. Як думаєте, потрібно мені спробувати знайти якийсь підробіток чи все-таки нехай Борис потурбується про те, щоб нашій сім’ї на все вистачало грошей?