Зі своєю долею я познайомилась ще в школі. Ми відразу зрозуміли, що назавжди будемо прив’язані один до одного. Після випускного вирішили вступати до одного університету. Гуртожитку не дісталось, тому пішли на орендовану невеличку квартиру. Так і стосунки в побуті перевіримо.

Все було просто чудово. Я була неймовірно щасливою. І через декілька років спільного життя зрозуміла, що невдовзі Максим зробить мені пропозицію вийти за нього заміж. Ну от якесь сьоме чуття підказувало мені це.

Та всі прогнози накрились мідним тазом, коли на порозі нашої квартири з’явився представник війс _ьккомату.

Звичайно, було неймовірно прикро, що так надовго ми мусимо розлучитися. Та мені нічого не залишалось, як чекати своє кохання. Але Макс не до кінця вірив, що я зможу бути вірною йому. Хоч і говорив, що довіряє, та по очах я бачила, що він сумнівається. Адже навіть за період наших стосунків до мене в кавалери набивалось чимало парубків. Поки коханий був поряд, то це не лякало його. А ось тепер…

Поки його не було я постійно працювала. А після роботи дивилась серіали від суму і їла різні смаколики. Виходити нікуди не хотілося, адже мала на меті довести хлопцеві, що я вірна дівчина на всі 100.

Опам’яталась я тоді, коли побачила у дзеркалі зовсім іншу Катю. Це не та худенька, з модельною фігурою студентка. Він тонкої статури не залишилось рівним рахунком нічого.

Час не плинув, а ледве йшов. Та все ж нарешті настав день, коли потрібно було іти на вокзал, аби зустрінути свого коханого. Я чекала цього дня півтора роки, готувалась, купила гелеві кульки. Та, на жаль, цього всього не оцінив мій суджений, коли побачив не таку мене, яку звик бачити.

Образливий той факт, що Максим навіть не приховував своєї відрази. Почав кричати мені, що я перетворилась у незрозуміло кого, що він через повагу до мене не хоче  говорити на кого я перетворилася, але й дивитися на мене в такому вигляді бажання у нього теж немає.

Тому він навіть відмовився їхати зі мною до нашої квартири. Сказав, що на нього чекають друзі, вони приготували стіл. Мене, звичайно ж, ніхто не кликав, та я й не хотіла іти кудись після таких слів.

На наступний день ми все ж поговорили. Він пояснив, що зараз сприймає мене як іншу людину. І щиро навіть не може мене обійняти, бо здається, що ми навіть не знайомі. Я в свою чергу пояснила, що страждала, тримала вірність, від того і від’їлась, пообіцяла, що піду в зал і скоро буду такою, якою була півтора роки тому. Та, звичайно, що значили мої слова?

Максим не захотів чекати мене, а я ж то витратила стільки часу на нього. Загалом буду пробувати працювати над собою. Питання тільки, як довго це буде, і чи зможе показати своє терпіння хлопець?!

КІНЕЦЬ.