Коли я офіційно вийшла на пенсію, то вирішила зібрати всіх рідних та друзів, аби відсвяткувати це. Все ж таки весь свій вік працювала заради тої пенсії. Тому подія знаменна. Замовили ми один із пристойних ресторанів, гарно нарядились та почали гуляти.

Під час першого тосту, мій син із невісткою сказали дещо, що здивувало мене:

– Ну ось, матусю, ти і стала пенсіонеркою. Оформимо тебе за няньку для наших діток.

Такі слова змусили мене відкрити рот. А хто їм сказав, що я взагалі маю таке в планах? Наскільки я знаю, то друга назва пенсії – заслужений відпочинок. Власне відпочинком я і планую займатися, а не бігати за малими. Я своє уже відбігала.

На двох роботах працювала, як той безсмертний віл. А крім того двох дітей ростила, на ноги ставила, в школі та університеті вивчила, оженила. Може, таки мій час вийшов тяжко робити?

Михайла та Богдана я виховувала сама. І навіть у дорослому житті допомагала з виплатами іпотек, кредитів, придбанні автомобілів та інших життєвих благ. Та і на дачі сама вирощувала все сама, постійно передавала продукти дітям. Та і на кожне свято старалась подарувати щось толкове.

Зараз мені дійсно набридло всім опікуватись. Вік уже не той. Хочеться нарешті пожити і для себе, виділити час і для своїх хобі, які так давно відкладала. Саме через це я й пішла раніше на пенсію.

За ці роки назбирався цілий список фільмів, які я хочу глянути, список міст, куди я хочу поїхати, список книг, які варто прочитати. А ще ж є цілий блокнот власних віршів, які я хотіла видати. А це теж забере немало часу.

Внуки мої відносно дорослі. Молодших за 10 років немає. Я страшенно їх люблю, частенько забираю на прогулянку, запрошую до себе. Та жити з ними і опікуватись 24/7 точно не хочу.

Я можу знову ж таки зводити їх у розважальний центр, можу звозити на море. Але для виховання у них є батьки. У свій час мені ніхто не допомагав. Сама народила, сама ростила. І виросли нормальними людьми. Значить непогано я справилась.

Може, діти і образяться, але я вважаю, що зараз важливіше подумати нарешті про себе і свої бажання. На це я, мабуть, заслужила.

КІНЕЦЬ.