Ми з чоловіком якось комірку розбирали. Квартира раніше належала бабусі. Її не стало, батьки здавали квартиру в оренду, а коли ми з Максом побралися, віддали її нам. Ми організували косметичний ремонт і в ній стали жити. Але комору не чіпали.

Там було багато речей, які залишилися ще від бабусі з дідом і було незрозуміло, чи потрібно це викидати чи ні. Але через пару років я почала варити варення, а його потрібно було десь зберігати, тому ми почали розбирати комору.

Під шаром пилу знайшли там стару гасову лампу. Лампа була гарна, візерунчаста. -Ось нам вона зовсім не потрібна, а викидати якось шkода, — сказав вголос чоловік. Я погодилася. А потім мене осяяло. — Ну , є сайти всякі, де можна nродати раритетні речі. Може, це комусь потрібно?

Так і вирішили, що найкраще nродати. Взагалі, спочатку планувалося це зробити за номінальну суму якусь, але чоловік вирішив пожартувати, написав в оголошенні:

«Продається гасова лампа минулого століття, справжній раритет, належав вкрай поважній жінці». І ціну він поставив нечувану, але це був просто жарт, ми не думали, що хтось може серйозно поставитися. Але нам буквально наступного дня зателефонував чоловік.

Уточнив місце зустрічі та висловив готовність kупити лампу за зазначену суму. Ми з чоловіком не очікували такого повороту подій, але відмовляти було б як мінімум безглуздо.

КІНЕЦЬ.