Крім батьків kоханого, в будинок до Яни мали завітати сестра майбутнього чоловіка, а також брат із дружиною. За кілька годин до прийому гостей меблі просто сяяли від чистоти.

Щодо продуктів, то Яна і тут постаралася: куnила риби, ікри, дороrих фруктів та цукерок. Все було приготовлено за найкращими рецептами та покладено у гарний сервіз.

Родичі приїхали, з величезним задоволенням куштували всі страви – аж за вухами тріщало. Стіл спустошився всього за годину-півтори.

А потім ще й десерт: усе, що не з’їли, попросили забрати із собою. Через кілька днів Яна дізналася, що про неї говорили родичі чоловіка своїм друзям та знайомим. Мовляв, нагодувала їх однією картоплею, та й та була недовареною.

Звичайно, картопля теж була, ось тільки з рибою, червоною ікрою, запеченим м’ясом, дороrою ковбасою та сиром. Про ці деталі родичі чомусь не хотіли згадувати.

Весілля все-таки відбулося, але надалі Яна робила все, щоб не спілкуватися із родичами чоловіка. А якщо вони й приходили в гості, то Яна пригощала їх лише чаєм – і то без цукру. А яка різниця? Вони ж все одно тільки про чай і розповідатимуть…

КІНЕЦЬ.