Переступивши поріг я почула з кімната знайомий голос. Так швидко я ще ніколи не роззувалась. Це справді була Ярина Миколаївна. В голові крутились тисячі думок. – Як так? Невже це вона буде моєю мачухою?

Вероніка не хотіла йти додому. Батько сказав, що сьогодні прийде знайомитись із нею чергова його наречена. Потрібно було показувати з себе хорошу дівчинку, щоб ця жінка залишилася в їхньому домі.

Після розлучення батьків у їхньому будинку було багато потенційних “мам”. Вероніка часом уже шкодувала, що вирішила жити із батьком. Але й матері було не до неї – завжди на першому місці стояла робота. Дівчинка своє дитинство провела у компанії бабусь. А мати ніколи не приділяла їй уваги, тільки дорікала.

Так, вона тягла сім’ю. Але хіба це головне призначення жінки? Краще б вона менше заробляла, але не забувала бути мамою та дружиною. Коли прийшов час, вони розійшлися і почали жити з чистого листа.

Тільки Вероніка ніяк не могла знайти спокій. Вона пропускала уроки і робила все можливе, щоб мати звернула на неї увагу. Коли її викликали до директора, вона “натішитись” не могла донькою. Після чергової “бурі” донька зібрала речі та поїхала до батька. Такому розкладу мати тільки зраділа.

У батька Вероніці жилося краще. Вона відчувала його любов та турботу. Вона взялася за навчання і перестала влаштовувати протести. Бабусі допомагали клопотати по дому, бо батько змушений був заробляти гроші. Незважаючи на його зайнятість, у будинку перемогла приємна атмосфера.

А потім тато вирішив, що йому потрібна нова дружина. З того часу до них почали навідуватися різні подруги. Вероніка поводилася з ними грубо, щоб злякати. Але цього разу батько суворо наказав цього не робити. Він же для неї старався, хотів, щоб донька росла у повноцінній сім’ї.

Переступивши поріг, Вероніка почула знайомий голос. Вона швидко зняла взуття і зазирнула до кімнати. Точно! То була її класна керівниця! Вона її дуже любила. Але чому ж вона тут?

Як з’ясувалося, вчителька розмовляла з батьком про успішність доньки. Вероніка була розгублена. Вона не розуміла, Ярина Миколаївна просто прийшла чи вона може стати її мачухою. Поки дівчинка витала у своїх роздумах, гостя закінчила бесіду і попрямувала до виходу.

Щойно Ярина Миколаївна пішла, пролунав дзвінок. До коридору зайшла молода струнка дівчина. Вероніка дуже засмутилася, адже сподівалася, що вчителька прийшла не просто поговорити із батьком. Від розпачу вона зачинилася в кімнаті та розплакалася.

Вона просиділа там до пізнього вечора, доки не прийшла бабуся. Внучка поділилася з нею своїми переживаннями. Бабуся розуміла, що ранима дитяча психіка вже не витримує напруження. Вероніка плакала і казала, що їй не потрібні мачухи.

Бабуся поговорила з батьком Вероніки і вони домовилися, що він більше не водитиме своїх жінок додому. А у дочки почав крутитися в голові план, як звести батька з Яриною Миколаївною. Вона твердо вирішила зробити все можливе та неможливе, щоб вони стали на рушничок щастя.

Мрії ж справджуються. Значить, і мрія Вероніки колись обов’язково здійсниться.

Фото ілюстративне

Джерело