З дuтuнкою я ще хотіла почекатu, та Стас так мене умовляв, що я здалася. Всі дев’ять місяців минули в ніжних обіймах Стаса. А в день “х” чоловік не відходив від мене ні на мить. Тільки дома на мене чекала несподіванка, яка триває й досі
З дитинкою я ще хотіла почекати, та Стас так мене умовляв, що я здалася. Всі дев’ять місяців минули в ніжних обіймах Стаса. А в день “х” чоловік не відходив від мене ні на мить. Тільки дома на мене чекала несподіванка, яка триває й досі.
Мої подруги мені заздрили, хто відверто, хто таємно, а я сама була на сьомому небі від щастя. Про такого чоловіка, як мій Стас, можна було лише мріяти.
Він гарно доглядав, запрошував на побачення, влаштовував сюрпризи, дарував квіти, засипав компліментами, робив усе те, від чого дівчина не може встояти. Я не встояла.
Було весілля, але після цього його ставлення до мене не змінилося. Стас буквально носив мене на руках. Виконував будь-яку примху. Ось тільки ревнував до друзів та часу, який я проводжу не з ним. Подруги, у яких чоловіки пропадали в барі або з друзями казали, що я сама не розумію, як мені пощастило. Під час нашого знайомства я мала багато друзів. Я любила подорожувати, займатися спортом, у мене були друзі чоловіки.
А Стас почав умовляти мене, що заміжня жінка повинна сидіти дома. Він схиляв мене до того, що краще, ніж з ним вдома, мені ніде не буде. Я спочатку намагалася чинити опір, а потім, щоб не засмучувати чоловіка, стала відмовлятися від походів на природу і в кіно, взагалі від зустрічей з друзями. Я все робила так, як він хотів, щоб зберегти наше кохання. Я сама повірила в те, що друзі, пригоди та розваги – це для юності, а сімейне життя має бути більш розміреним та домашнім.
Стас мріяв про дитину, зі свого боку я не хотіла дітей найближчим часом. Мені здавалося, що це велика відповідальність, і я ще не готова. Але вмовляння чоловіка стали потихеньку руйнувати мої переконання. Стас запевняв, що у всьому мені допомагатиме, а якщо ми не впораємося, то може найняти няню. Я погодилась. Дев’ять місяців минули в обіймах чоловіка. Він був готовий задовольняти будь-яку мою забаганку. А ще цілував живіт і розмовляв із дитиною. Я думала, що Стас буде найкращим батьком у світі.
В день “х” чоловік також був разом зі мною. Він тримав мене за руку, умовляв, шепотів лагідні слова. Я подарувала йому чудову дівчинку, чоловік, переконавшись, що з нами все гаразд, поїхав відзначати подію з друзями. Я все розумію, це свято, і його треба відзначити. Тільки після виписки Стас ходив похмурий, а потім взагалі зібрав речі і пішов.
Я не знаю де він. Так триває вже два тижні.
Мама Стаса сказала мені не турбувати його. Він має подумати, отямитися, прийти до себе. Але ж після чого?
Я боюсь, що він зовсім нас покине. Може бути, у нього є причини так поводитися, але я все одно не розумію, як можна залишити дружину з немовлям на руках ось у такому положенні.
Що могло так різко змінити ставлення Стас до мене?
Фото ілюстративне