Того дня колишній чоловік навіть не дочекався мене біля під’їзду. Він вuставuв речі нашої дочки біля лавочки, поруч з бабусею, і поїхав. Я відразу ж зрозуміла, щось відбувається не хороше. Вже дома Оленка розказала мені всю правду. – Як ти могла? Своїм вчинком ти позбавила мене батька. Мені так за тебе було соромно! – Я нічого спершу не зрозуміла
Того дня колишній чоловік навіть не дочекався мене біля під’їзду. Він виставив речі нашої дочки біля лавочки, поруч з бабусею, і поїхав. Я відразу ж зрозуміла, щось відбувається не хороше. Вже дома Оленка розказала мені всю правду. – Як ти могла? Своїм вчинком ти позбавила мене батька. Мені так за тебе було соромно! – Я нічого спершу не зрозуміла.
Дочці 14 років, ці канікули вона провела у селі у бабусі. Я її кілька разів відвідувала – все було добре. Ми з колишньою свекрухою у добрих стосунках. Я думала, що їм буде весело разом і моя дитина у надійних руках.
З татом Оленки, Мирославом, ми розлучилися 5 років тому. Він почав ходити наліво, в результаті ця жінка сповістила, що при надії і він пішов до неї. Після розлучення з’ясувалося, що цікавий стан був хибним і в результаті ніхто на світ не з’явився.
Чоловік просився назад, але я не дозволила йому повернутись. Аліменти він не платив, бо квартира дісталася нам із донькою. Чоловік був у мені впевнений.
Я не збиралася зберігати з ним погані стосунки. Адже у нас спільна дитина. Іноді виникали “бурі”, але нічого критичного. Допустимо, він забрав дочку на пару днів, а потім передумав і сказав, що привезе її за день. Я поїхала за місто, тому довелося терміново повертатися. Або дзвонить йому донька, зібрала речі і сидить у його очікуванні. А батька все немає. І навіть не попереджає, що вирішив кудись поїхати.
Зі свекрухою у нас конфліктів ніколи не було. Вона особливо не влазила у наше життя. Або у життя сина. Працювала ще, а не сиділа вдома. Коли вона вже вийшла на пенсію, то почала цікавитися онукою частіше. Я була лише за.
Тепер, коли дочка повернулася від бабусі, ми з нею стали постійно сперечатися. Окрім Оленки у бабусі знаходився і мій колишній чоловік, який встиг ще раз одружитися, а дружина його вже була при надії. І вони піднесли цій жінці досить неправдиву історію, чому розпався наш шлюб. Як з’ясувалося, роги наставляв не він мені, а я йому. І він мене нібито навіть застукав десь.
Тоді ця жінка не стрималася і висловила нашій дочці, що вона про мене, таку-сяку, думає. Донька засумнівалася, побігла з розпитуваннями до батька та бабусі. Мирослав підтвердив усе це, ну а бабусі нічого не залишалося, окрім як стати на бік сина.
Коли колишній чоловік привіз доньку, то навіть не зайшов до хати, а одразу ж поїхав. Я вже тоді запідозрила недобре. Навіть мене не дочекався біля під’їзду. І повернули мені доньку на кілька тижнів раніше за обумовлений термін.
Дочка забігла в будинок і стала вигукувати, що завдяки моїм таким ставленням, вона тепер живе без батька. І що вона не хоче жити з жінкою, якій властива така поведінка.
– Я зібрала речі та їду до батька! Саме через тебе я не маю змоги рости з ним! – сказала вона мені.
Певна річ, я намагалася виправдатися, відкрити їй очі на правду, тільки дочка мене не чула. Хіба мої слова вірніші, ніж бабусі та тата? Вона почала говорити мені, що якщо я перешкоджатиму її відходу, то вона сама при першій нагоді втече до нього.
– Бажаєш жити з батьком? Ходімо, я відвезу тебе до нього.
Я під’їхала до під’їзду чоловіка, почекала пів години і поїхала додому. Раз вони так вирішили зі мною вчинити, оббрехати, нехай розхльобують.
Вже з ранку я придбала собі путівку до теплих країв і полетіла. Моя подруга була у відпустці і я рвонула до неї.
Колишній дзвонив без зупинки, писав мені повідомлення. У яких головним чином був такий зміст: я, така-сяка, кинула на нього підлітка в незрозумілому стані, а в нього дружина при надії. Я йому відповіла тільки одне: “Відкрий їй правду про наше розлучення!”
Я насолоджувалась відпусткою зі своєю подружкою, з якою ми бачилися вкрай рідко, хіба що по відеозв’язку, а тут підключається до цієї ситуації моя колишня свекруха. Марта Василівна запитала, чому я змусила її вибирати між онукою та дитиною, яка ще не з’явилася на світ. Бо бачите Оленка вже доросла і нічого поганого в цьому маленькому обмані немає – переживе.
А ось нова невістка обов’язково засмутиться, якщо дізнається, що вийшла заміж за чоловіка, який полюбляв походеньки наліво. А якщо щось станеться з дитинкою, обов’язково залишиться на моїй совісті.
Я була в подиві! Цікава логіка цієї жінки. Їм чомусь не шкода Оленку, яка вважатиме свою матір зрадницею, яка зруйнувала сімейну ідилію. Зате чомусь доля другого шлюбу її сина важливіша.
Я не забиратиму дочку, поки ви не спростуєте брехню, яку сказали Оленці.
– Вона ж доведе бідну жінку! Її мало в стаціонар не положили через Оленку! Ти маєш забрати її негайно. – репетувала Марта Василівна.
Я не стала слухати її, і просто поклала слухавку. Нехай до нової невістки так говорить.
Я твердо вирішила не забирати Оленку, поки вони не роз’яснять всю правду. А інакше вона мені життя не дасть – буде весь час дорікати.
Чоловіку не вдасться вийти сухим із води. Що це він надумав? Зайняв зручну позицію та живе собі приспівуючи. Хоче, щоб я забрала доньку і сама щось виясняла. Не вийде.
Від подруги я не поїхала додому. Вирішила погостювати у знайомих. А то вони можуть підкинути доньку під двері та втекти. Як бути далі – не знаю. Чекатиму.
Якщо вони не схаменуться, то нехай самі возять її на навчання. Я ж не хочу жити з дитиною, яка так до мене ставиться. Що складного – достатньо сказати правду!
Погоджуєтесь зі мною?
Фото ілюстративне