Я тоді тільки університет закінчила, вирішила поїхати до іншого міста працювати. Зняла кімнату собі у приватному будинку. Господарі мені здалися дружелюбними, ми добре ладнали. Син у них був, такий симпатичний. Ми були однолітками. Він приїжджав у вихідні, працював в іншому місті.

Він мені сподобався, та й мені здавалося, що я йому сподобалася. Мама його постійно нас зводила, то за продуктами разом відправляла, то вечеряти мене кликала.

Так, що вона тільки не робила, навіть її син так до мене не так не підкочував, як вона. Особливої симпатії з його боку я не помічала, але його мати рішуче діяла. Вона навіть відкрито вирішила нам двом сказати, що хоче, щоб ми побралися.

І він мені навіть пропозицію зробив. Але після весілля цього хлопця начебто підмінили. Він став іншою людиною, вдома не з’являвся, а якщо з’являвся, мені постійно грубив. А я в цей момент заваrітніла ще. Не знала, як сказати. В результаті мені у всьому зізналася моя свекруха, весь цей час вона знала, що її син заkоханий в іншу жінку.

Ця жінка не подобалася моїй свекрусі; вона думала, що з появою мене в його житті він забуде цю жінку. Але нічого такого не сталося; виявляється, вона навіть на нашому весіллі була. Вона – його колега, у нього в офісі працює.

Я збирала речі в сльо зах, залишатися в цьому будинку не було сенсу. Для чого? Для свекрухи? Весь цей час я подобалася лише їй. Я вийшла заміж по дурості, по дурості, змалодушничала. Чоловік мій, адже, за весь цей час не освідчився навіть у коханні жодного разу. Та й цукерково-букетного періоду ми не мали.

Він просто одружився зі мною, бо мати так захотіла його. Я пішла, наро дила дитину. Колишній чоловік після роз лучення зі мною одразу одружився зі своєю колегою. В них двоє дітей. Я вийшла заміж, коли мій син виріс. Зараз він з’їхав від мене до іншої квартири; а потім він мені розповів, що його батько, випадково, куnив собі квартиру поруч.