Сьогодні мав би бути найщасливіший день у моєму житті. Цілу ніч я не могла заснути. Все уявляла, як мине церемонія, який вигляд ми матимемо на фото, чи все пройде так, як планували. Вранці прийшли найкращі майстри, щоб зробити зачіску, нафарбувати, одягнути. Заглянувши в дзеркало, я залишилися задоволена результатом. Я була красивою нареченою!

З Русланом ми домовилися зустрітися одразу біля РАГСу, не хотіли проводити усі ті застарілі церемонії викупу. У зазначений час я та мої рідні прибули на місце. Нареченого ще не було.

Я намагалася заспокоїтися та думати про хороше. Батьки Руслана теж не розуміли у чому справа. Пояснили, що їхній син разом із дружбою виїхали перед ними й уже б мали бути на місці.

Настав час нашого розпису. Руслан так і не з’явився, до мене більше ніхто не підходив, щоб заспокоїти. Тепер усі були заклопотані тим, куди подівся наречений. Мій батько декілька разів просив зачекати та не скасовувати церемонію. Коли приїхав дружба, ми зітхнули з полегшенням. Очікували, що за ним у зал увійде Руслан та нікого не було.

Найкращий друг мого коханого мав розгублений вигляд. Підійшов до мене й від імені Руслана попросив пробачення. Мене покинули у день весілля у такий ганебний спосіб. Усі гості почали перешіптуватися, а я не знала куди себе подіти. Решту цього дня я провела у своїй кімнаті гірко ридаючи.

Довгий час я соромилася виходити з дому. Та найгіршим було те, що я пережила. Я все ніяк не могла зрозуміти, чому він так зі мною вчинив. Невже я не заслуговувала на пояснення?

Через пів року після пережитого надійшов лист. Він був від Руслана. Спершу я хотіла його спалити, але цікавість взяла гору. Розгорнувши й швидко прочитавши зміст, не стрималася й почала ридати.

Виявляється в день весілля Руслан отримав результати аналізів й дізнався про свою невиліковну хворобу. Він одразу вирішив, що я не заслуговую на той б іль, який доведеться пережити в майбутньому, тому й не з’явився на наш розпис.

Він оберігав мене до останнього, але помилився. Мені довелося пережити подвійний б іль. Спершу від того, що мене покинули біля вівтаря, а потім, дізнавшись, що мій коханий п омер.

КІНЕЦЬ.