Я зустрічала багато нахабних людей, але жінка, яка їхала зі мною у потязі перевершила їх. Я ніколи не думала, що хтось може так жахливо поводитись.

Я їхала далеко і у мене була верхня полиця, а у цієї нахабної жінки була нижня полиця. Поки я лежала на верхній полиці моя сусідка постійно без дозволу брала мої речі.

Вона витирала свої руки об мій рушник, одягала моє взуття коли йшла у вбиральню, пила з моєї чашки і їла печиво, яке я залишила на столі.

Я вихована дівчина, тому коли вона узяла мої речі без дозволу першого разу я її попросила цього не робити. Вона пообіцяла, що більше не буде брати.

А коли вона знову це зробила я терпляче її знову попросила не рухати мої речі. Вона вибачилась. Я думала, що вона мене зрозуміла. Але через декілька хвилин жінка витерла свої руки об мій рушник.

Я була розлючена і вирішила її провчити. Я хочу замовила у провідника чай. Через декілька хвилин він мені його приніс. Тим часом сусідка пішла до вбиральні.

А я витягнула зі сумочки сіль, яку ношу з собою, бо люблю солону їжу і постійно досолюю. Я висипала до чаю усю сіль, що мала і розмішала її. А потім я лягла на верхню полицю і вдала, що сплю.

Моя сусідка повернулась і я почула як вона кричить:

– Жах, він солений!

Ось так я просила нахабну жінку!

КІНЕЦЬ.