Діма повернувся додому після тритижневого відрядження. Його мали відправити на місяць, але він упорався раніше, тому приїхав одразу після всіх справ. Його зустрів 5-річний син. Це було дивно, бо дружини Каті не було вдома. -А де ж мама? Чому в такий час тебе одного вдома залишає?

-А вона з іншим татом пішла. -Яким ще татом? Це ж я твій батько. (Al/KA) -Я знаю, але є ще другий. Його звуть Руслан. Він насправді добрий, часто солодощі приносить. -І багато мама з ним часу проводить? -Так майже кожен день, поки ти на роботі. Все стало ясно. Коли Катя прийшла додому, Діма вже зібрав речі. -Де ти була? Сина одного ввечері залишаєш…

— Та справи були. Я не очікувала, що ти так рано приїдеш. -Ну звичайно. Із Русланом час проводила. -Так, і що тепер? Мені набридло це, твоя робота. Ти на службі проводиш більше часу, ніж із сім’єю. -Я все зрозумів, можеш не розповідати. Тільки знай, що сина я відвідувати завжди буду.

Квартира ця службова, тож шукай собі нове місце проживання або до Руслана переїжджай. Після довгого розл учення Катя почала забороняти Дімі бачитися з дитиною. Одного разу Діма вирішив побачитися із сином хоча б у садочку. А коли прийшов, то зустрів незадоволену виховательку.

-Ну скільки можна. Ваша дружина постійно пізніше за всіх дитину забирає, свавілля якесь. -Вибачте, такого більше не повторитися. Діма забрав сина до себе.

І тільки до 9-ї вечора Катя зателефонувала, щоб запитала у нього дитина. Пізно вона схаменулась, але для Каті це була норма. Вона навіть попросила, щоб син деякий час пожив із Дімою, поки вона шукає нову квартиру. Виявилося, що жити у Руслана не вийде, адже мати його проти.

Так і склалося, що хлопчик зали шився із батьком. А Катя поступово забула про свого сина. У неї вже наро дила своя дуже примхлива донька від нового чоловіка.

Про сина вона не згадує. Але Дімі так краще, бо й у нього згодом склалося своє життя. Він по службі переїхав на південь, там було легше працювати. Тож Діма приділяв увесь вільний час синові. Перед школою вони прийшли до ліkарні на огляд і тут Діма розглянув у дитячому ліkарі свою майбутню дружину.

КІНЕЦЬ.