Ми з Яною вже майже рік разом. Вона красива, приємна у спілкуванні дівчина й одразу сподобалась моїм батька та друзям. Дивлячись на нас, знайомі запитували, коли вже весілля. Я розумів, що про це говорити ще рано. Хоча сам вже був не проти взяти її за дружину. Лише не знав, як Яна відреагує на моє освідчення.

Одного недільного ранку вирішив зробити коханій сюрприз. Вона мешкала окремо від батьків у центрі міста. Квартиру успадкувала від покійної бабусі.

Я хотів порадувати Яну приємною новиною. Розповісти, що мене підвищили й заробітна плата відповідно теж зросте. Дорогою до дівчини, я придбав розкішний букет півоній, які вона обожнює. І з піднесеним настроєм попрямував до будинку Яни. Швиденько піднявся на третій поверх та дістав ключі з кишені.

Я не дзвонив у двері, бо хотів, щоб це була несподіванка. У цьому й полягав сюрприз. Це ж був ранок. Вона очевидно, ще не снідала і скоріше за все спить. Я планував приготувати сніданок та подати його їй у ліжко разом із букетом квітів. Та переступивши поріг, побачив на підлозі в коридорі розкидані чоловічі речі.

Я не став розбиратись. Мовчки вийшов, замкнувши за собою двері. Я розгубився від побаченого і не міг повірити, що це відбувається зі мною. Вирішив присісти в парку усе обміркувати. Я сидів з кам’яним виразом обличчя й з букетом квітів у руках. Раптом жіночий голос повернув мене до реальності:

– Ви чекали дівчину, а вона не прийшла?

Я поглянув на неї, це була приємна незнайома дівчина.

– З чого ви це взяли?, – перепитав я.

– Ваш вираз обличчя говорити саме за себе і квіти у руках.,- відповіла вона.

У нас зав’язалась бесіда. Я розказав про свою ранкову пригоду і чому сиджу посеред парку з букетом у руках. Коли виговорився, то мені мов камінь з душі впав. Вона дуже приємна співрозмовниця, уважно мене слухала й втішала. Казала, що я ще зустріну ту, яка буде варта мого кохання.

Ми домовились про зустріч. Ввечері пішли в кіно, а потім до кав’ярні. З’ясувалося, що у неї того дня теж не склалося з побаченням. Хлопець просто не прийшов, хоч обіцяв.

Ті квіти я подарував своїй новій знайомій. Завдяки нашій випадковій зустрічі, ми обоє відірватися від сумних думок. І хоч початок дня був жахливим, але наше знайомство зробило його радісним.

Нині ми святкуємо шосту річницю нашого одруження. Виховуємо прекрасну донечку та мріємо про другу дитину. Я безмежно щасливий, що доля подарувала мені мудру, красиву та вірну дружину.

КІНЕЦЬ.