Я вирішив, що час подавати на розлучення. У наших відносинах зникла пристрасть та іскра, я вже нічого не почуваю до дружини. Наше спільне життя перетворилось на сірі будні.

Дружина знову стояла біля плити. Вона якраз смажила котлети та варила картоплю на гарнір. Що-що, а готувати вона вміє. Усі її страви смачні, Оксана хороша господиня. Саме цим вона мене колись й підкорила.

Я подумав, що краще одразу розповісти дружині про свої почуття, зізнатися, що наші стосунки мене не влаштовують та більше не радують. Зібрався з думками та почав свій монолог. Дружина навіть не обернулась до мене і розмову не підтримувала, вона продовжувала готувати вечерю, стоячи біля плити.

Я хотів, щоб дружина якось відреагувала на моє зізнання, тому підвищив тон. Та на Оксану це не подіяло. Вона продовжувала займатися своїми справами. Навіть торкнувся до її руки, але вона лише відмахнулась.

Оксана не хотіла сприймати те, що я їй казав і продовжувала приготування вечері. Закінчивши смажити котлети, пішла кришити капусту для салату. Я сидів розгублений, ніби порожнє місце для неї.

Це мене обурило, тоді пригрозив, що йду пакувати речі й ноги моєї більше в цьому домі не буде. А вона цілком спокійно відповіла, що вечеря вже майже готова і попросила залишитись обговорити все те, що я наговорив. Вона не очікувала почути від мене, що мої почуття до неї згасли, тому й реакція така дивна. Просто не знає, що на це сказати.

Сів за стіл. Приготовлена дружиною вечеря, як завжди була смачною і закінчивши трапезу я подякував. Коли уважно глянув на Оксану, то побачив, що у неї очі червоні й туш потекла. Нарешті мені дійшло, що вона не оберталась до мене не тому, що їй було байдуже, а тому, що у цей час плакала й не хотіла, щоб я це бачив.

А я думав лише про свої почуття, нехтуючи почуттями близької людини. В цей момент мені стало так соромно. Я не хотів зробити їй боляче. А ще, зрозумів, що досі кохаю її. Можливо не так пристрасно, як колись. Але почуття стали глибшими. Сподіваюсь, вона мені вибачить, що я наговорив їй стільки образливих речей. Як би ж можна було повернути час назад.

Я зрозумів, що слова можуть як подарувати крила, так і кинути людину у прірву. Тому з ними треба бути обережним. І добре думати перш ніж говорити щось, що може зачепити близьку людину.

КІНЕЦЬ.