Я ще неповнолітній, але вже багато чого розумію, як дорослий.

Ще від самого мого народження ми проживаємо в будинку бабусі та дідуся. Вони батьки мого тата. Мені дуже не подобається їх відношення до моєї мами. Складається таке враження, що вона не член родини, а хатня робітниця, причому її робота багато кого не влаштовує.

Бабуся постійно робить мамі зауваження. Їй не подобається як мама готує їсти, прибирає, миє посуд. Вона постійно контролює мою маму. Якщо вона на хвильку присяде відпочити, то відразу отримує зауваження та звинувачення у ледарстві. Бабуся раз у раз повторює, що роль жінки в сім’ї служити своєму чоловіку.

Я бачу, як вона бігає перед дідусем. Варто йому лише стукнути підвищити голос, як бабуся відразу починає біля нього крутитися та виконувати усі його забаганки.

– Чоловік в сім’ї голова, він забезпечує сім’ї, приносить гроші, тож жінка завжди та в усьому повинна його слухатися. Ніколи не дозволяй жінці керувати тобою, – не раз говорила мені бабуся.

Та хоча мені лише 14 років, я не вважаю, що повинен робити так, як каже бабуся. Я дивлюся на маму та не бачу щастя в її очах. Хіба для того потрібно виходити заміж, щоб ставати прислугою. А якщо жінка заробляє та приносить гроші в дім, то виходить, що чоловік має її слухатися чи як. Ні, щось не так з цією родиною.

Мама мовчить та терпить. Не знаю заради чого. Заради мене чи що? Якщо це так, то я не хочу для неї такого життя. Батько мовчить, не суперечить батькам.

Дідусь взагалі з мамою ніяк, крім “принеси” та “занеси” не спілкується.

Проте, коли до нас приходять гості, все змінюється кардинально. Дідусь мило спілкується з мамою, хвалить її, бабуся удає, що щось готує на кухні та ходить навколо столі наче це вона все приготувала.
Як тільки йде останній гість, наше життя стає таким, як було.

Я знаходжуся в постійному стресі, адже мені шкода маму. Я часто бачу, як вона плаче, стараюся її втішити та поки нічим не можу їй зарадити. от якби у мене були гроші, то я б придбав для нас будинок десь далеко-далеко та не примушував би маму працювати зранку до вечора.

Нещодавно мама знайшла хорошу роботу, яка їй подобається та я вперше за багато років побачив посмішку на її обличчі. Мама зізналася мені по секрету, що скоро вона буде заробляти більше ніж тато та все зміниться.

Пройшло ще трохи часу та якось ми з мамою пішли до магазину одягу та придбали для мами та для мене новий одяг. Коли це побачила бабуся з дідусем то дуже здивувалися, вони знову почали принижувати маму та мама їм відповіла, що більше не дозволить до неї так відноситись. Потім у розмову втрутився батько та почав говорити про місце мами у нашому домі. Мама сказала, що вона така ж людина, як і вони всі, а якщо вони продовжуватимуть в такому ж дусі, то шукатимуть собі нову невістку.

Ці слова дуже розізлили дідуся та він прогнав нас з дому. Та це навіть на краще, адже ми тепер мамою винаймаємо житло. Такими щасливими ми давно не були.

КІНЕЦЬ.