Мене з дитинства повчали, що наші вчинки потім повертаються до нас сторицею. Тому я завжди намагався вчиняти по совісті. З часом я зрозумів, що це не просто повчання, а й справді, зробивши комусь добро ти обов’язково отримаєш за це винагороду. Але, що доля віддячить мені саме так, я точно не очікував.

З самого ранку поспішав на роботу. Заскочив на ходу у трамвай і присів, де було вільне місце. Випадково зачепив щось ногою під моїм сидінням. Нахилився, щоб глянути, що там таке. На підлозі лежала невелика жіноча сумка. Цікавість узяла гору, і я зазирнув усередину. Там був мобільний телефон, документи та гаманець з грошима.

Вперше у житті опинився у такій ситуації. До цього випадку я ніколи не знаходив нічого подібного. Зазирнув у паспорт, щоб зрозуміти кому належить моя знахідка. Виявилось, що це сумка молодої симпатичної дівчини. Поряд з паспортом лежав студентський квиток, отже вона ще навчається в університеті.

Мобільний був без пароля, тому я зміг зазирнути у телефонну книгу. Один із контактів був підписаний, як “сестра”. Я подзвонив на цей номер, слухавку підняла якась дівчина, якій я розповів про знайдену сумку.

З’ясувалось, що її сестра зараз на роботі й підійти не зможе. Але вона мені розповіла, що її молодша сестра зараз на парах і підказала у якій аудиторії я можу її знайти. Мені було по дорозі, тому я вирішив передати знахідку особисто в руки.

Дочекався перерви та зайшов в аудиторію, де сиділа дівчина. Я одразу її упізнав, бо бачив на фото. Віка ні про що не здогадувалась і коли я наблизився, глянула на мене здивованим поглядом. Та коли побачила свою сумку у мене в руках радісно посміхнулась. Я пояснив звідки вона в мене. Дівчина була неймовірно вдячна, адже у сумці були важливі речі, а головне гроші, які вона мала заплатити за півріччя навчання.

Вона запросила мене у кафе, щоб хоч якось віддячити. Я не заперечував і ми домовились зустрітись на обідній перерві, бо я вже й так спізнювався на роботу.

На щастя я приїхав раніше за начальника і він нічого не помітив. А мені не виходила із голови моя нова знайома.

Коли ми зустрілися, то виявилось, що у нас багато спільного, вона цікава. весела та розумна. Я запросив її побачення. Так розпочалися наші стосунки, через два роки ми стали чоловіком та дружиною. Зараз у нас щаслива сім’я і двоє дітей.

Коли я послухав свою совість та зробив добре діло, то навіть не думав, що життя подарує мені аж настільки цінну винагороду.

КІНЕЦЬ.