Я дуже заздpила своїй подрузі, адже свекруха так гарно до неї відноситься та й у родині чоловіка всі її люблять. Тільки останнім часом Марія була якась бліда та невиспана.

Якось ми з Марією випадково зустрілися в торговому центрі та вирішили зайти в кафе, щоб поговорити. Я розповіла, що у мене зі свекрухою геть погані стосунки та, мабуть, ми будемо переїжджати на орендовану квартиру. Річ у тім, що моя свекруха опікає нас, наче квочка, готує багато їжі на свій смак та примушує нас з чоловіком все з’їдати. Інколи навіть копирсається у нашій білизні та пере наш брудний одяг, що для мене є неприйнятним. Миє підлогу три рази на день, заходячи без дозволу у нашу кімнату.

– А ось у мене от все зовсім навпаки, – зітхнула Марія, – з першого дня нашого життя з сім’єю чоловіка я стала їх хатньою робітницею.

– Тобто як? – здивувалася я.

– А отак поступово. Спочатку свекруха попросила готувати сніданки, мовляв, кожен в сім’ї має виконувати свою роботу. А, оскільки я рано встаю на роботу, то заодно й сніданок можу приготувати на всіх. Це ж неважко. Я ж і так собі щось готуватиму. Я й погодилась, не хотілося псувати стосунки з родичами чоловіка. Проте їх багато: разом з нами живе свекруха, свекор, сестра Віктора з чоловіком та їх двоє дітей. І їх усіх потрібно готувати.

– Ого!

– Я стала запізнюватися на роботу, мала увесь день втомлений вигляд. Найцікавіше, що навіть у вихідний, коли мені хотілося довше поспати я теж мала готувати сніданок на всю родину.

– А чоловік що, мовчав?

– Так, ба, більше, він вважав, що так має бути. Згодом свекруха почала нахабніти та попросила мене готувати ще й вечері. Приходжу з роботи втомлена, їсти вдома нічого, а всі члени родини спокійнісінько сидять собі в залі та дивляться телевізор чекаючи, поки я приготую вечерю.

– Я просто шокована.

– Я тепер теж, не розумію, як я могла це все терпіти.

Нашу розмову перервав дзвінок від свекрухи Марії. Жінка запитувала коли повернеться моя подруга, адже вже час готувати вечерю. Натхненна нашою розмовою Марія відповіла, що не скоро та поклала слухавку. Наступним зателефонував Віктор та став сварити подругу за її поведінку.

– У мене справи у місту, крім мене в домі є дві здорові жінки, невже вони не можуть приготувати вечерю. Якщо так, то службу доставлення ще ніхто не скасовував!

Подруга ледь не кричала. Такою Марію я ще ніколи не бачила. Так, добряче вони її дістали.

– Але і це ще не все, – продовжила Марія, – крім готування їжі на мене повісили ще й прибирання. Сестра Віктора якось підійшла до мене з милою посмішкою та сказала, що якщо я вже й готую їжу, то заодно можу й прибирати, це ж неважко. І чим я думала коли погоджувалася?

– Так, подруго, в порівнянні з твоїми, мої проблеми просто пшик. Може, мою свекруху до вас поселимо, ото буде всім добре.

Ми з подругою посміялися. Ще трішки посиділи та розійшлися по своїх справах. Я поки не знаю, як її прийняли родичі чоловіка після такого “розбору польотів”, проте я вважаю, що все, що відбувається, не випадково. Марія занадто добра та дозволила родича чоловіка сісти їй на шию звісивши ноги. Після того, як вона відстояла свої інтереси, подруга знайде вірну стратегію та більше нікому не дозволить поводитися з собою, як з прислугою.

Надіюся, що в Марії все вийде.

КІНЕЦЬ.