Нашу сім’ю можна назвати щасливою. Спершу в шлюбі у нас з’явилась донечка, а потім ще й синочок. Нам добре й весело разом. Дім наповнений дитячим сміхом і для мене справжня насолода ввечері після роботи провести час із найріднішими.

Я завжди знала, що для будь-якого чоловіка головне – народити сина. Навіть приказка така є, що за своє життя чоловіка повинен посадити дерево, побудувати дім й народити сина. Так було і в моїй сім’ї.

Хоча у батьків було двоє доньок, але тато завжди мріяв про спадкоємця прізвища. А мій хресний мав і сина і доньку, й хлопчику приділяв набагато більше часу: скрізь його брав з собою, їздив з ним на риболовлю, грався у м’яча. А донечка була ближче до мами.

Так і я думала, що народжу сина і чоловік не відходитиме від нього. Але бачу, що мої розрахунки не справдились і схоже, що донечку тато любить більше. Навіть в ляльки з нею бавиться, як та попросить і дозволяє хоч на голову лізти. А от до Макара ставиться з якоюсь прохолодою. Не бачу зі сторони чоловіка ентузіазму та прагнення зблизитись із сином.

Все, що діти отримують порівну, то це татовий поцілунок у лоба перед сном і казки для обох читає. А так, Діана отримує набагато більше батькової уваги.

Макарчик тягнеться до татка. Він всіляко намагається привернути його увагу й залучити до гри. Малюнки малює, щось майструє.

Мені боляче дивитись на таке не рівне ставлення. Одного дня я не витримала і вирішила поговорити про це з чоловіком. Серйозним тоном йому сказала, що варто було б однаково ставитись до дітей, а то більша прихильність до доньки дуже помітна зі сторони й Макарчик це відчуває.

Та чоловік лагідним голосом відповів:

– Як ти могла подумати, що я люблю когось із дітей більше, а когось менше. Для мене вони рівні. Просто для дівчинки важлива чоловіча увага, а хлопчик повинен з дитинства вміти поступатись слабкій статі.

Не знаю, наскільки справедливими є такі судження. Але, що відповісти чоловіку не знала. Це його переконання, та чи правильні вони, покаже час.

КІНЕЦЬ.