У кожного своя життєва дорога. Однак люди часто люблять нав’язувати свої думки та свої стереотипи.

Мене звуть Стефан. Мені майже сорок років. Усі мої родичі, друзі та знайомі щоразу, коли мене бачать, заводять одне й теж: «Коли ж ти одружишся?», «А чи не пора тобі про дітей подбати?». І я завжди відповідаю: «Не пора! Що я вам такого поганого зробив, що ви хочете мене одружити?».

Чесно зізнаюся: ну набридли такі вже стереотипи. Ну чого чоловік чи жінка під сорок або під п’ятдесят обов’язково мають бути у шлюбі? Хто сказав, що потрібно мати дітей? Я вважаю, що це не примусова позиція – кому хочеться сім’ю, дітей – та будь ласка.

Але є люди, які зовсім не цього прагнуть. У цьому світі ми маємо присвятити своє життя лише собі.

Я вільний від сімейних клопотів, вільний від дружини та дітей! Тому можу робити і влаштовувати своє життя, як забажаю!

Я можу отримувати задоволення від того, що в мене є.

Живу у великій квартирі, маю брендовий одяг та взуття у шафі, ганяю на іномарці, харчуюся в ресторанах.

Я маю змогу замовити собі те, що схочу, а не економлю. У мене чудова робота, пристойна зарплата. Завдяки цьому я маю можливість відвідувати різні куточки світу та їздити у подорожі. Я можу спати, скільки хочу, тому завжди на позитиві. Я ходжу до спортзалу та відвідую заходи, які мені до душі!

Мені не доводиться бути залежним ні від кого. Я не змушений конфліктувати з різних причин, бо мені немає з ким сваритися. І я не хочу цього.

Я надивився в цьому плані на сім’ї моїх друзів. Мені цього вистачило. Вони щодня сваряться з своїми дружинами. Їхні діти сидять на їхніх шиях, а самі хлопці нічого не можуть собі дозволити.

Окрім того, я точно знаю, що всі помирають самотніми. Тому яка різниця? Я хочу насолодитися цією самотністю, поки живу на цьому світі!

Якщо я колись і зустріну жінку, заради якої схочу змінити свої принципи, то вона теж має мене розуміти.

КІНЕЦЬ.