Поверталася Галина додому завжди через лісопарк. Зі їдальні на роботі вона завжди брала з собою хліб, щоб нагодувати голубів. Того дня вона, як завжди, сіла на лаву і почала кришити хліб для своїх пернатих друзів. Від звичного заняття її відволікло клацання фотоапарата.

Дівчина здивовано озирнулася і зустрілася з усміхненим поглядом фотографа. Він зробив ще кілька знімків, а згодом підійшов показати. -Мені здається, що на фотографіях я вийшла значно краще, ніж у житті.

Ви справжній майстер своєї справи! — Вигукнула дівчина із захопленням розглядаючи фотографії. -Ні, ви в житті навіть краще, – усміхнувся чоловік.

Галя збентежилася. -А чи не захочете стати моделлю для зйомки? У мене одна ідея є. Взагалі Галя завжди була надто со ром’язливою, об’єктиву вона уникала. Але цей чоловік вселяв довіру та симпатію. Щось у її душі їй підказало, що треба погодитись.

Через десять місяців Галя повернулася до рідного села, де жили її мама та бабуся. Мама і бабуся ошелешено завмерли і витріщилися на її живіт. -Галю, від кого дитина?!

Ти заваrітніла поза шлюбом? — Вигукнула мама. Бабуся схопилася за серце і осіла в крісло. Галя лише посміхнулася. -Я приїхала, щоб запросити вас на наше весілля.