У нас удома такі тонкі стіни, все чути. Мене спочатку це так сильно бентежило, я навіть боя лася воду в крані відкривати, бо дуже чути було. Я в курсі того, що відбувається у житті моїх сусідів.

Хтось і що сьогодні їв на сніданок, про що вони говорять за столом, як виховують дітей. Але хоч із дітьми пощастило. Серед них немає kричущих немовлят, які не дають спокійно жити, не те що спати. Дітям у середньому по 12 років, усі школярі.

Але все одно батьки завжди знайдуть, через що можна зауважити дитині. Мені часом буває шкода дітей, тому що прослуховуючи їхню суперечку за стінкою, я розумію, що винен 100% хтось з батьків. Але найжах ливіше почалося у перший день моєї відпустки.

Я щаслива лежала на ліжку, не вистачало лише філіжанки кави. І тут лунає сильний стукіт у двері. Я аж зляkалася. Дивлюсь у ві чко, а там моя ненависна сусідка знизу. Моя перша думка проскочила: напевно, залила її…

ну що ще мало бути зі мною. Але виявилося, що сусідка просто проспала роботу: -Я щодня прокидаюся о 6 ранку. А сьогодні я не почула твій будильник, тож я й проспала. Запізнилася зараз, і як мені потім писати пояснювальну, що моя сусідка просто вимкнула будильник.

Я спочатку була сонна, почала виправдовуватися. Потім ми вийшли на ту розмову, що я мала попередити, що йду у відпустку. І в такому разі сусідка свій будильник поставила б, а не на моєму телефоні. Але я, щиро кажучи, взагалі не припускала, що на мені така відповідальність.

КІНЕЦЬ.