Макс побачив її у вагоні метро. Коли повертався із роботи. Вражений її красою, він підійшов, познайомився. Тома, на диво, не стала вдавати з себе «я не така». Розговорилися. Макс навіть пропустив свою зупинку. Вийшов із Томою. Запропонував проводити. Дорогою зайшли до бару.

Випили по парі коктейлів, потанцювали. Біля свого під’їзду дівчина запропонувала йому піднятися до себе. Звичайно ж, чоловік прийняв запрошення. У неї в квартирі випили все, що можна було випити, і завалилися в ліжко.

Тома розбудила його о п’ятій ранку. — Приводь себе в порядок і йди. Скоро мій чоловік прийде зі зміни, – сказала дівчина. Коли Макс вийшов надвір, було шість годин ранку. Додому їхати не було сенсу, і хлопець вирішив їхати в офіс.

Приїхав, сів за своє робоче місце, увімкнув комп’ютер, але відчував, що очі злипаються і працювати він не може. Вирішив, що, покемаривши годинку, прийде в норму. Роздягнувся, прикрився пледом, ліг на диван, і вирубився.

Прокинувся він лише до обідньої перерви. Дивиться довкола, а колеги, хто з цікавістю, хто з єхидством, дивляться на нього. Спіймав секретарку шефа, що пробігала повз. — Що відбувається? – спитав він. — Приходжу на роботу, а ти тут хропиш на весь офіс, — почала розповідати секретарка.

– А директор уже на місці. Наказав не турбувати тебе, не шуміти, дати тобі виспатися. Сказав, що ти всю ніч працював. Робив свою важливу роботу, поки решта спала.

Макс сумнівався, що директор сам вірив у свою версію. Тож зібрався духом і пішов до шефа. Здаватися. Шеф, побачивши його, весело посміхнувся, налив у склянку щось гостре.

— Це щоб похмілля не було! — сказав він. — Ти мені зранку підняв настрій. Нагадав мене молодого. Чого я тільки не витворював у твої роки. Потім, ляснув Макса по плечу, як батько сина, що провинився, і додав: — Ще раз таке буде — викину сплячим! Іди працюй…

КІНЕЦЬ.